Як Боги допомогли доброму старому

У старовинних легендах часто говориться, що боги приходять до людей в різних образах, щоб виявити справжній характер людини й випробувати її серце.

За часів династії Цін у провінції Аньхой (Китай) жив щедрий і справедливий літній вчений Лю Гун, який заробляв на життя приватним викладанням. Спочатку справи в нього йшли непогано, він жив багатим життям у великому будинку.

Проте згодом Лю втратив кількох учнів, і його прибуток скоротився. Він продав будинок та зняв невелике приміщення. На одній половині жив сам, а іншу використав під продовольчий магазин.

Завдяки доброму характеру, у нього з’явилося багато постійних клієнтів, і перший рік його бізнес процвітав. Проте через свою безтурботність він не звертав уваги на витрати й невдовзі зрозумів, що гроші від продажу будинку вже повністю витрачено на бізнес. Лю дуже занепокоївся, що скоро не зможе оплачувати оренду.

Сидячи надворі, турбуючись за свою сім’ю, він уперше помітив, що все заросло бур’янами. Лю засмутився ще більше і засмучений пішов спати.

Незвичайний сон

Тієї ночі йому наснився старий у жовтому одязі й, вказавши на бур’яни, мовив: «Це не бур’яни, а ліки. Якщо змішати їх із порошком свинцю й тунговою олією, можна приготувати лікувальну мазь. Чому ти хочеш їх позбутися?»

Прокинувшись, Лю згадав сон і звірився зі своєю великою енциклопедією трав. Виявилося, що ці рослини, женьшень і псевдоженьшень, справді були лікувальними. Він зрадів, коли зрозумів, що може знову допомагати людям. Лю відразу ж купив свинцевий порошок і тунгову олію, але не мав відповідного посуду, у якому можна приготувати мазь.

Допомога богів

Несподівано біля дверей з’явилася літня жебрачка, яка хотіла продати маленький мідний горщик. Ось що могло стати в пригоді Лю! Тож він купив горщик за гарною ціною.

Він знайшов невелику залізну піч і купив необхідне начиння. Усе приготувавши, Лю зібрав на подвір’ї рослини й почав працювати. Він робив так, як описано в енциклопедії й дуже зрадів, зваривши першу партію мазі.

По сусідству жив жебрак, у якого боліла нога. Лю запропонував спробувати мазь на рані. Жебрак зрадів і охоче погодився. На їхній подив, виразка зникла за тиждень.

Наступної весни та влітку випало багато дощів, підвищилася вологість, що спричинило спалах тропічних виразок. Лікарі не знали, як їх лікувати, тому люди почали купувати мазь у Лю. Чутки про чудодійні ліки швидко поширилися, і через великий попит на мазь Лю процвітав.

Лю залишався добряком, навіть коли знову розбагатів. Іноді жебраки й бідні приходили до нього посеред ночі, Лю нікому не відмовляв, з радістю запрошував у будинок і лікував їхні хвороби.

Якось зимової ночі розійшлася хуртовина. Лю почув стукіт і відразу ж відчинив двері, щоб урятувати подорожнього від бурі. На кухню увійшов жебрак із виразкою на нозі розміром з мідяк, тому Лю приготував пов’язку з маззю за розміром.

Перевірка

Однак, коли він повернувся до жебрака, то виявив, що виразка виросла до розміру миски. Лю пішов, щоб приготувати більшу пов’язку, а коли повернувся, побачив, що рана знову збільшилася.

Він зробив це десятки разів, але рана й далі росла. Лю ніяк не міг приготувати відповідну пов’язку для рани. Щоразу, зазнаючи невдачі, він залишався веселим і терплячим, й не облишав спроб допомогти.

Після довгої та стомливої ночі олія в лампі закінчилася. Дружина Лю багато разів просила його лягти спати, та він не зважав на її слова. Коли на світанку пролунав крик сусідського півня, Лю опустив голову на знак поразки, бо не зміг допомогти жебраку, як не намагався.

«Ти такий дріб’язковий! У твоїх ліках немає нічого особливого. Чому ти відразу не зробиш більшу пов’язку? Ти дбаєш про гроші більше, ніж про людей!», — закричав старий.

Благословення богів

Лю не розгнівався на жебрака. Він однаково намагався допомогти, доки не витратив усю мазь. Тоді жебрак розреготався, дістав мідну монету й кинув у горщик.

«Спасибі за допомогу!» — уїдливо сказав старий і вийшов.

Хоча Лю не вилікував рани, жебрак більше не шкутильгав.

Лю хотів дістати монету, але вона прилипла до горщика. Як не намагався, він не міг її відірвати. Тоді Лю вирішив залишити монету в горщику і продовжив готувати в ньому мазь та інші ліки. Монета, здавалося, робила мазь ефективнішою, завдяки чому зцілилося багато людей, які втратили надію на одужання. Люди повірили, що сварливий жебрак був одним із Богів, які дарували Лю благословення за доброту й терпіння.

Лю прожив довге життя та спокійно помер у 80 років. Його діти й онуки любили читати та навчатися, багато з них стали видатними вченими. Вони заробляли на життя, як їхні предки, виготовляючи ліки в маленькому мідному горщику з монетою Бога. Горщик був найціннішим надбанням сім’ї й передавався з покоління до покоління.

Джерело: Epoch Times