Вплив складання обітниць

Обітниці завжди сприймалися серйозно в традиційних культурах як на Сході, так і на Заході. Коли обітниця складена, людина зобов’язана цією обітницею, і виконання обітниці або її невиконання призведе до відповідних наслідків.

Є така історія, записана в Taishang Ganying Pian («Трактат найвищого наставника про причину й слідство»), відомій книзі, пов’язаній із китайським даосизмом.

За сюжетом, дружина Янь Дяня вкрала в сусіда носовичок і вчинила перелюб. Коли сусід докоряв їй за її провину, Янь Дянь захищав свою дружину, кажучи: «Якщо моя дружина вкрала твою хустинку і вчинила перелюб, нехай мене вразить і вб’є блискавка. Якщо ні, нехай вас спіткає та сама доля».

Невдовзі Янь Дянь справді був уражений і вбитий блискавкою, а на його грудях були слова: «Дурний чоловік захистив свою дружину».

Його дружина також була вбита блискавкою незабаром після цього, і на її грудях були слова: «Перелюбниця і злодійка».

Не розібравшись, Янь Дянь, щоб зберегти обличчя, безрозсудно заприсягся життям і зрештою ним поплатився.

У стародавньому Китаї люди дуже серйозно ставилися до своїх слів, про що свідчать численні висловлювання на цю тему, що передаються з покоління в покоління: «Слово, сказане одного разу, не перехопить навіть четвірка коней, що скачуть», «Слово людини важке, як дев’ять котлів (Якщо дав обіцянку, треба виконати)», «Король не кидає слів на вітер» і «Обіцянка коштує тисячу таелів золота (Про людину можна судити по тому, як вона тримає слово)».

Зараз багато хто не розуміє, чому в давнину дуже серйозно ставилися до висловлених слів. Сучасні люди схильні, не замислюючись щось обіцяти. Деякі корисливі навіть дають обіцянки, які не збираються виконувати. Ось приклад.

Чоловік зраджував свою дівчину. Вона дізналася про це й під час обіду з друзями сказала, що їй відомо. Чоловік усе заперечував і навіть поклявся: «У мене нічого немає із цією жінкою. Якщо я брешу, нехай мій батько помре, а мати відправлять до табору примусової праці!»

Почувши таку серйозну присягу, дівчина перестала сперечатися і повірила його словам. Усі присутні друзі стали свідками цих слів.

Через три місяці молодій людині зателефонували й повідомили, що його батько помер. Він спішно приїхав до батька, і йому сказали, що той помер від серцевого нападу на кухні кілька днів тому. Коли приїхала швидка допомога, він був уже мертвий.

Незабаром після похорону поліція зупинила фургон, у якому їхала мати, і виявила в ньому багато підроблених сигарет. Жінку засудили до двох років ув’язнення.

Цю історію дізналися всі друзі тієї молодої людини. Вони зазначили, наскільки правильно мовиться, що «в трьох футах над головою перебувають божества!»

Історія про те, як Пан Цзюань порушив присягу

У період царств у стані війни (475–221 рр.) Сунь Бінь і Пан Цзюань разом вивчали військову стратегію під керівництвом відлюдника Гуйгуцзі. Пізніше Пан Цзюаня взяли на службу в царстві Вей.

Перед розставанням Пан і Сунь спалили пахощі, і Пан присягнув: «Якщо в мене все вийде, я пошлю когось за тобою, щоб поділити з тобою мою славу. Якщо я порушу цю обітницю, нехай стріли пронизають мені серце!

Військові досягнення Пана були блискучими, і правитель царства Вей Хуэй відзначив його званням генерала. Але Пан не запросив Суня розділити з ним славу, як обіцяв, бо заздрив талантам Суня.

Цар Хуей дізнався про таланти Суня і наказав Пану запросити його до царства Вей. Пан зробив це неохоче. Він задумав убити Суня після того, як той прибув до Вей, помилково звинувативши його в зраді.

Посланник із царства Ци допоміг Суню втекти до царства Ці, де йому запропонували посаду військового стратега й помічника генерала Тянь Цзі.

Пізніше, під час битви між царствами Ці і Вей, Пан потрапив у засідку й був убитий стрілами в серці.
У китайській традиційній культурі присяга чи обіцянка — це дуже урочисте й священне дійство. Молодята кланялися небу й землі і присягалися по-доброму ставитись один до одного до кінця життя; коли друзі ставали названими братами чи сестрами, вони спалювали пахощі, ставали навколішки й давали присягу.

Здійснюючи ці священні ритуали, люди просили Богів неба й землі підтримати їх за дотримання обітниці та покарати за її порушення.

У «Романі про династії Суй і Тан» Цинь Цюн і його двоюрідний брат Луо Чен пообіцяли навчити один одного «булаві сім’ї Цинь» й «списом сім’ї Луо» й поклялися не приховувати жодних секретів.

Цинь Цюн присягнув: «Якщо я хоч щось приховаю, нехай мене вирве кров’ю, і я помру!» Луо присягнув: «Якщо я хоч щось приховаю, нехай я помру від стріл, що пронизали моє тіло!»

Однак кожен із них приховав один-єдиний секретний прийом своєї сім’ї, і в результаті один помер від блювоти кров’ю, а інший — від стріл.

Імператор Цяньлун продовжив своє життя, виконавши обіцянку

Боги неба і землі стежать за добрими й злими вчинками людей, тому давати обітницю — серйозна справа. Абсолютно всіх: імператорів, генералів, високопосадовців, героїв і простих людей, судять за одним законом. Кожна думка людини відома небу й землі — і це однаково всім.

Імператор Цяньлун із династії Цін правив 60 років. Переодягнувшись так, щоб його не впізнали, він шість разів їздив на південь від річки Янцзи, щоб перевірити як там живуть люди.

Говорили, що під час однієї поїздки він побачив ворожку в Нанкін. Та стверджувала, що знає минуле й майбутнє імператора Цяньлуна і знає, чому він звернувся до неї. Вона навіть сказала імператору, що він проживе ще три місяці.

Імператор Цяньлун подумав, що провісниця каже дурниці й зі сміхом пішов. Потім він наказав помічникам повернутися і вбити її. Але на той час віщунка уже пішла, залишивши по собі послання: «Я богиня-зірка з небес.

Зійшовши на трон, ти сказав, що царюватимеш не довше 60 років. Зараз триває 60-й рік твого правління. Якщо ти не зречешся престолу й не передаси престол наступнику, то царюватимеш довше, ніж твій дід. Якщо ти, як імператор, не виконаєш обіцяне, ти будеш засуджений небесами! Будь ласка, не порушуй обіцянку й будь пильний!»

Задовго до цього імператор Цяньлун насправді поклявся перед усіма придворними чиновниками, що не правитиме довше за свого діда — імператора Кансі. А той сидів на троні 61 рік.

Ворожка лише нагадала імператору про його обітницю, тож після того, як імператор Цяньлун повернувся до столиці, він передав трон п’ятнадцятому принцу Юн Яню, відомому як імператор Цзяцін.

Вийти з КПК (комуністичної партії Китаю), щоб бути в безпеці

Багато китайців, мабуть, пам’ятають, що вони теж склали обітниці, коли вступали до організацій Комуністичної партії Китаю, таких як Молоді піонери, Ліга молоді чи сама партія. Вони поклялися «все життя боротися за комунізм», «віддати своє життя партії і ніколи її не зраджувати».

Правління КПК призвело до смерті понад 80 мільйонів людей, які загинули під час її політичних кампаній. Цю партію наскрізь корумповано. Вона переслідує людей за їхні переконання, зокрема, послідовників Фалуньгун. За наказом компартії в багатьох практикувальників Фалуньгун насильно вирізали органи.

Добро винагороджується, а зло карається

Як свідчать прислів’я: «Вбивці мусять заплатити життям за життя» і «Добро винагороджується добром, а зло карається». Люди, які перебувають у КПК, побічно причетні до корупції й вбивств невинних людей. Ті, хто присягнув «присвятити життя партії», пов’язав себе з нею назавжди. Тож покарання може набути форми стихійного лиха або епідемії.

Але люди можуть захистити себе, вийшовши з організацій КПК. І це треба робити щиро, а не формально.

Кожен, хто брав участь у репресіях послідовників Фалуньгун або з корисливих спонукань або заради політичної вигоди вступив у змову з КПК, має зупинитися і знайти спосіб спокутувати провину.
Скасування обітниць присвятити своє життя КПК ні в якому разі не може бути на словах. Це справді життєво важливий крок, який визначить долю людини у найкритичніший момент історії.

Ван Цінлань

Джерело: Minghui.org