Музика – невід’ємна складова людської цивілізації

Стародавня китайська картина — Мудрі люди правильно передбачали майбутні події в державах, просто послухавши місцеву музику. (Фото news.gmw.cn)

Музика є невідступним супутником людини від самого початку зародження цивілізації.

Вона змінювалася слідом за розвитком людства, продовжуючи впливати не тільки на свідомість людей, а й на весь навколишній світ.

Витоки музики, триєдність

Музика сягає корінням до самих витоків традиційної культури людства, і протягом усієї історії цивілізації відіграє дуже важливу роль.

Що ж означає слово «музика»? У стародавні часи це поняття включало в себе вірші, музичні звуки і танець.

Наприклад, найстарішою збіркою віршів у Китаї є «Книга пісень» («Ши-цзин»), у якій понад 300 віршів, написаних у XI-VI ст. до н. е. У стародавні часи всі вірші з цієї збірки використовувалися для співу під акомпанемент і супроводжувалися танцями. Однак мелодії й танці загубилися в глибині століть, і до нас дійшли тільки ці вірші.

У колисці західної культури, за часів давньогрецької цивілізації поезія, музика і танці теж були невіддільні одна від одної.

Один із найвідоміших коментаторів «Книги пісень» Мао Хен (VII ст.) написав:

«Емоції народжуються в серці, їх не можна стримати, і вони будуть виражатися через слова. Коли слів стає недостатньо для вираження почуттів, виникають наспіви. Коли для вираження емоцій стає недостатньо наспівів, вони зливаються, утворюючи мелодію і пісню. Коли ж і цього недостатньо, виникають рухи руками та ногами, утворюючи танець».

Це свідчить про взаємозв’язок віршів, музики і танцю, які в давнину становили якусь триєдність.

Коли ж зародилася музика?

Згідно з давніми записами, міфічний перший імператор Китаю Фусі, який правив близько 5000 років тому, винайшов музичний інструмент се (подібний до гуслей), а також створив музику і танці. Його дружина Нюйва винайшла язичковий музичний інструмент шен, а також музику і танець «Чун Юе».

Одним із найдавніших духових інструментів вважаються знайдені в китайській провінції Хенань кістяні флейти Цзяху. Їхній вік оцінюють у 9000 років.

Кістяні флейти зі стародавнього поселення Цзяху. (ncha.gov.cn)

Призначення музики

У книзі «Походження поколінь» («Ши-бень»), яка була написана в період Воюючих царств (475-221 рр. до н. е.), йдеться:

«Нюйва об’єднала тони Піднебесної і відповідно до законів руху сонця, місяця і зірок у всесвіті створила музику і танець «Чун Юе». Після того як музику і танець було створено, все в Піднебесній із самої мікроскопічності було асимільовано з Великим Дао, все стало гармонійним і впорядкованим».

Таким чином, можна зробити висновок, що музика і танець Нюйви, які були створені, наслідуючи всесвіт і відповідно до небесних принципів, призначалися для перетворення всього сущого з найглибшого рівня, щоб усе перебувало в гармонії з природою, відповідало Небесному Шляху – Дао і несло порядок у Піднебесну.

Згідно з давніми китайськими текстами, коли між енергіями інь і ян виник розлад, було створено музику, яка допомогла відновити втрачений баланс і спрямувати все суще таким чином, що природа повернулася в гармонійний стан, а в Піднебесній запанували мир і порядок.

В історичних записах про період Чунцю (770-476 рр. до н.е.) йдеться про те, що створена Жовтим імператором музика «Чінцзяо» володіла величезною силою, і що виконувати її може тільки людина, яка має великі чесноти, інакше ця сила вийде з-під контролю й створить велике лихо.

У книзі «Весни й осені пана Люя» (III ст. до н. е.) розповідається, що придворний музикант імператора Яо на прізвище Чжі створив музику і танець «Дачжан», наслідуючи звуки гір, лісів і долин. Цю музику використовували для поклоніння землі. Згідно із записами, на звуки цієї музики зліталися фенікси, «всі тварини пускалися в танок, і все суще співіснувало в гармонії».

У давнину музика і танець мали надприродну енергію. Вони могли творити дива, керувати примарами і духами, впливати на природу, залучати Безсмертних, а також птахів і звірів, і гармонізувати все навколо.

Однак слідом за матеріалістичним розвитком людства музика поступово втрачала свою творчу силу. У міру того, як люди все більше пов’язують себе матеріальними бажаннями, їхня духовна енергія слабшає, що також впливає на музику, яку вони створюють.

Дивовижний ефект музики

Доктор Т. С. Сінгх, завідувач кафедри ботаніки Аннамалайського університету в Таміл Наду (Індія), проводив безліч різних експериментів з реакцією рослин на музику. Він довів, що гармонійна музика сприяє росту і розвитку рослин.

У період з 1960 по 1963 рік під час його експерименту в семи селах через гучномовці вмикали музику на засіяних полях. У результаті врожай збільшився на 25-60%.

Наприкінці 1950-х років ботанік на ім’я Джо Сміт з Іллінойсу (США) експериментував з кукурудзою і соєю. Він посіяв одне й те саме насіння в теплицях. В одній частині теплиці грала «Рапсодія в стилі блюз» Гершвіна, а в іншій частині музику не вмикали. У результаті насіння, яке «слухало» музику, проросло на два тижні раніше, ніж те, що не «слухало», і стеблі перших були набагато товстішими.

Музика чинить магічний вплив не тільки на рослини, а й на тварин.

Зараз у всьому світі на багатьох фермах вмикають класичну музику для курей, корів, свиней та іншої домашньої живності. Це стимулює корів давати більше молока, а курей нести більше яєць. Багато ресторанів пропонують клієнтам страви з тваринних і рослинних продуктів, вирощених під класичну музику. При цьому такі продукти мають кращий смак і харчову цінність.

Науково доведено вплив музики на воду.

Японський учений Емото Масару за допомогою низки експериментів підтвердив, що музика буквально змінює структуру води. Причому, якщо це класична музика, то молекули води набувають правильної красивої форми, а якщо рок, вони стають неправильної форми. Свої експерименти вчений докладно описав у книзі «Послання води».

Зліва направо: кристали води після прослуховування музики Бетховена, Чайковського і музики в стилі «важкий метал». (Фото Minghui.org)

Звичайно, музика впливає і на людей.

У 1993 році у відомому британському журналі Nature опублікували велике дослідження психолога Френсіса Раушера і його колег, які виявили, що прослуховування музики Моцарта покращує психологічні якості студентів. Цей феномен було названо «Ефектом Моцарта».

Феномен «Ефект Моцарта». (Фото Minghui.org)

У центральному районі новозеландського міста Крайстчерч, який колись вважали найкримінальнішим у місті, злочинність значно скоротилася після того, як у місцевих торгових центрах почали вмикати класичну музику. Згідно з місцевою статистикою, у жовтні 2008 року в цьому районі відбувалося в середньому 77 злочинів за тиждень, а в жовтні 2010 року цей показник знизився до 2.

Відомий і лікувальний ефект музики

У стародавньому китайському трактаті «Хуан-Ді ней-цзин» («Трактат Жовтого імператора про внутрішнє»), що з’явився в період Воюючих царств (475-221 до н.е.), йдеться про те, що п’ять музичних тонів відповідають п’ятьом нутрощам тіла, п’яти елементам і п’ятьом емоціям людей; при цьому їх можна налаштувати відповідно до гармонійної музики, і тоді тіло повернеться в нормальний стан, тобто буде досягнуто ефекту лікування.

1807 року у Відні опублікували книжку австрійського лікаря П. Ліхтенталя під назвою «Лікар-музикант або твір про вплив музики на тіло та її використання при певних захворюваннях». У книзі докладно подано результати досліджень у цій галузі на початку IX століття, що підтверджують цілющий ефект музики.

У 1950 році в США було засновано Американську Асоціацію музичної терапії, що ознаменувало появу нової дисципліни. Нині музична терапія використовується в усьому світі. Велика кількість лікарень і реабілітаційних центрів успішно застосовують її та отримують хороші результати.

Безсумнівно, музика впливає на весь навколишній світ.

Музика відображає стан держави та суспільства

Музика також є індикатором стану суспільства. Стародавні знали, що вивчення музики якоїсь країни може допомогти дізнатися про політичну ситуацію в цій країні і те, як нею керувати.

Зокрема, у трактаті «Юе-цзи» («Записки про музику», IV-I ст. до н. е.) йдеться:

«Музична нота гун символізує правителя, музична нота шан символізує чиновників, музична нота цзюе символізує народ, музична нота чжи символізує справи держави, музична нота юй символізує навколишні предмети. Якщо ці п’ять нот гами не переплутані, то немає і негармонійних, фальшивих звуків. Якщо тон гун засмучений, то звуки безладні, [а це значить, що] правитель зарозумілий; якщо тон шан засмучений, то звуки грубі, а чиновники зіпсовані; якщо тон цзюе засмучений, то звуки тривожні, а народ незадоволений; якщо тон чжи засмучений, то звуки сумні, і народ у справах виснажений; якщо тон юй засмучений, то звуки обривисті, і багатства держави збідніли. Коли ж усі п’ять тонів гами засмучені, вони заважають один одному, і це називається розбещеністю. За такого становища дні держави злічені».

У стародавніх книгах згадуються випадки, коли мудрі люди правильно передбачали майбутні події в державах, просто послухавши місцеву музику.

В енциклопедії «Тундянь» (801 р.) йдеться про те, що перед тим, як імператор Ян з династії Суй поїхав у Цзянду, син музиканта Вана Лін’яня повернувся додому з палацу і зіграв мелодію. Почувши її, Ван змінився в обличчі і сказав синові, щоб він не їхав з імператором у Цзянду:

«У цій мелодії немає палацового звуку. Імператор не повернеться».

Дійсно, під час цієї поїздки імператора було вбито.

Між Богом і людиною

З давніх часів люди вірили, що все суще на землі й на небі створене Богами і походить від Богів. Боги всюдисущі, вони проявляються в усьому, що вони створили, живлять усе суще, зливаються із всесвітом і керують усім.

Стародавні китайці говорили, що все у всесвіті створено Дао, непорушним законом, який виходить із мудрості Бога.

Слово «космос» походить від грецького слова κόσμος, яке означає «порядок, гармонія».

Від самого початку музика узгоджувалася із законами всесвіту, тобто з Дао, тож вона несла в собі божественну силу і могла гармонізувати все навколо.

Згідно з легендами, на початку людської цивілізації Боги перевтілювалися в мудреців і несли людям знання і культуру, зокрема й музику. Це відображено в східній і західній міфології.

Боги залишили людям безліч загадок, сховавши їх у традиційній культурі, щоб у певний період ці божественні знаки могли пробудити споконвічну пам’ять людей і повернути їх в обійми Бога.

Найранішу музику здебільшого використовували як інструмент для жертвопринесення і спілкування з Богами Неба і Землі.

У трактаті «Чжоу Лі» («Книга етикету епохи Чжоу»), написаному приблизно в XI ст. до н. е., йдеться:

«Якщо під час жертвопринесення виконати музику і танці Шести [перших] династій один раз, можна закликати духів птахів, річок і озер; якщо виконати її двічі, можна закликати духів звірів і гірських лісів; якщо виконати тричі, можна закликати духів риб і пагорбів; якщо ж виконати чотири рази, можна закликати панцирних тварин і духів землі; а якщо виконати шість разів, то можна привернути єдинорогів, феніксів, драконів і небесних Богів».

У стародавніх текстах також говориться, що якщо вісім разів виконати написану Жовтим імператором музику «Сяньчі», то проявляться божества землі.

Тобто стародавня музика мала таку велику силу, що її звуки приваблювали навіть божеств.

Музика і танці шаманів

Оскільки музика використовувалася як засіб спілкування з божествами, були особливі люди, які таку музику виконували. Їх називали шаманами, заклинателями духів, чарівниками, магами, відунами тощо.

У свідомості сучасних людей ці назви можуть мати негативний відтінок і викликати асоціації з чаклунами, відьмами або просто шарлатанами й ошуканцями. Однак у давнину в таких людей був високий соціальний статус, багато хто з них були вождями племен або наближеними до них.

Більшість із них мали надприродні сили, екстраординарні здібності та мудрість. Вони дійсно могли спілкуватися з божествами, були їхніми представниками у світі людей і відігравали важливу роль у політичному житті племен і народів.

У книзі «Го юй» або «Промови царств» (III ст. до н. е.) йдеться:

«У давнину божества сходили тільки на високо духовних, розумних, світлих, чистих і шляхетних людей, роблячи їх посередниками для спілкування між людьми і Богами. Таких людей називали шаманами або шаманками».

Стародавні спілкувалися з божествами за допомогою таких людей, а ці люди часто вступали в контакт з божествами і духами за допомогою музики і танців.

Існували спеціальні танці та музика для того, щоб попросити вищі сили про дощ, гарний урожай, вдале полювання тощо.

Ера демонічних танців

Одна з причин, через яку стародавня музика й танці мали таку величезну енергію й допомагали підтримувати прямий зв’язок із Богами, полягала в тому, що на той час у людей були чисті думки, добрі наміри, їхнє мислення було простим і нехитрим. Тому позитивна енергія музики могла проявлятися повною мірою.

Однак у міру розвитку матеріалізму люди почали гнатися за плотськими насолодами і матеріальними благами. Їхня духовна енергія дедалі більше слабшала. Споконвічна добра природа людей проявляється все рідше, люди відхиляються від Дао, і божественні сліди у світі людей поступово зникають.

Почався цей процес дуже давно. З історичних записів видно, що виродження музики спостерігалося вже за часів китайської династії Ся (2205-1766 рр. до н. е.) за часів її останнього правителя Цзе, який прославився тираном і розпусником.

Одним із найбільш ранніх і авторитетних трактатів про музику є текст «Юе-цзи» («Записки про музику»), у якому йдеться:

«Розквіт музики аж ніяк не полягає в крайньому розмаїтті звуків, а ритуал важливих пожертвувань предкам аж ніяк не зводиться до вишуканого смаку жертовної їжі. […] Колишні правителі-вани, виробляючи норми поведінки, обряди і музику, не ґрунтували їх тільки на задоволенні бажань рота, шлунку, вух і очей людей, а спрямовували обряди і музику на те, щоб навчити народ співвідносити любов і ненависть і виправляти тих, хто порушує істинний шлях поведінки людей».

«Музика робить людей щасливими. Однак благородна людина знаходить щастя тому, що вона за допомогою музики асимілюється з Дао, а низька людина тому, що вона за допомогою музики задовольняє свої людські бажання».

«Якщо слухати порочні звуки, в людині прокинеться негативна енергія, яка стане домінуючою. Якщо слухати чисті звуки, з ними перегукуватиметься добра енергія в людині, яка домінуватиме».

У книзі «Весни й осені пана Люя» (III століття до н. е.) сказано:

«Коли світ перебуває у великому спокої, всі істоти в умиротворенні, все змінюється згідно з вищим, тоді музика досягає завершеності. Музика, що досягла завершеності, вгамовує пристрасті й бажання. Коли пристрасті й бажання не спрямовані хибним шляхом, музика досягає завершеності».

«Коли з’являється порочна і легковажна музика, тоді почуття людей спрямовуються на порок і розпусту. Це й породжує всі види хтивості та божевілля».

З вищенаведених цитат можна побачити, що значна частина популярної в наш час музики потрапляє в категорію «порочних звуків» і відіграє роль руйнування традиційної суспільної моралі.

Таким чином, від самого початку музику використовували не для розваги, а для упорядкування та гармонії всіх речей у світі. Музика була дуже важливим інструментом духовного виховання людей.

Однак із плином часу ця її роль дедалі більше слабшала, а її розважальна функція посилювалася. Особливо останнім часом початкова роль музики вже майже повністю зникла, а сама музика перетворилася на інструмент для розбещення людей.

Наприкінці хотілося б навести уривок зі стародавньої книги, який допоможе побачити, наскільки сильно деградувало нинішнє суспільство, а також зрозуміти причини такого стану:

«Людина народжується чистою, це дарована їй небом натура. Стикаючись із навколишнім світом, її натура починає рухатися і в ній народжуються бажання. Коли предмети і явища пізнають, формуються почуття любові та ненависті до них. Якщо любов і ненависть не вгамовуються зсередини, а пізнання довкілля заманюють її у світ речей, і вона не в змозі впоратися із собою, тоді даровані їй небом якості гинуть.

Адже навколишній світ впливає на людину нескінченно, а любов і ненависть людини не мають межі, і в такому разі навколишній світ підступає до людини, і вона змінюється під його впливом.

Коли ж людина змінюється під впливом навколишнього світу, в ній гинуть даровані їй небом якості, і вона виснажує себе в бажаннях.

Ось тоді-то народжуються почуття непокори і бунту, облуди і обману, чиняться всякі непристойні справи і влаштовуються заворушення.

Тоді сильні починають погрожувати слабким, багатонаселені царства починають гвалтувати малонаселені, досвідчені починають дурити недолугих, зухвалі заподіювати страждання боязким, потерпілі від епідемій і хвороб не отримують догляду, старі й малі, сироти та вдови не мають прихистку – все це і є шлях великого безладу» (книга «Весни й осені пана Люя»).