Правильно поводитися з грішми — стародавня мудрість (частина 1)

Чжан Юе був прем’єр-міністром при імператорі Сюань-Цзун династії Тан, який правив під офіційним ім’ям Кайюань. Чжан прославився високо мудрим ставленням до грошей. Цю мудрість він лаконічно виклав у «Цянь Бень Цао» – трактаті у понад 200 ієрогліфів.

В основу трактату покладено аналогію, де Чжан порівнює гроші з ліками, бо й те, й інше «солодке, гаряче й отруйне». Він стверджує, що гроші «солодкі на смак», бо дають можливість добре жити. Вони перетворюються на смачну їжу, зручний одяг та будинок, що захищає від вітру й дощу. Через цей «солодкий смак» гроші подобаються всім людям, тому ними цікавляться і за ними женуться.

Проте їхня природа «надто гаряча» й може легко зробити людей одержимими. Якщо людина божеволіє по грошах і зосереджується лише на зароблянні грошей, вона «отруїться». У гіршому разі це може загнати людину в могилу.

То як же люди мають правильно використовувати ці «ліки» – гроші? Чжан Юе запропонував сім підходів, приклади яких наведено в семи історіях нижче.

Фото: pixabay.com

Історія 1. Дао: дотримання природного закону обігу грошей

Понад дві тисячі років тому жив видатний муж Фань Лі. Він був радником уряду держави Ює. Фань Лі та правитель Гоуцзянь потрапили в полон після поразки у війні із царством У. Після звільнення Фань Лі брав участь у проведенні реформ, які допомогли взяти верх над державою У. Після перемоги над У він відмовився від усіх нагород та звань, які запропонував йому Гоуцзянь за його видатну службу та внесок у відродження держави Ює. Фань Лі з дружиною залишив державу Ює і перебрався до держави Ці.

Пізніше він зайнявся торгівлею і невдовзі став дуже відомим завдяки неймовірному успіху. Правитель держави Ці дізнався про його мудрість і призначив його прем’єр-міністром. Але Фань Лі роздав усе своє багатство. Він перевіз свою родину до Таоді, де знову зайнявся підприємництвом і за 19 років мав величезний статок. Але він, як і раніше, роздавав гроші, зовсім не цікавлячись накопиченням багатства чи отриманням влади.

Наступні покоління шанували Фань Лі як «мудрого продавця». Він міг будь-якої хвилини відмовитися від високого соціального становища й багатства. Фань Лі розглядав втрати і надбання як взаємно-зворотні: лише коли людина готова віддавати гроші, вона зможе їх і отримувати.

Ще один приклад: Лім Сан Ок – найбагатший торговець ХІХ століття в Кореї. У нього не залишилося жодної спадщини, бо він заповів все своє майно країні.

Гроші використовуються для функціонування їх всередині суспільства, щоб йому служити. Їх узято в людей, і люди мають їх використати. Коли ми дозволяємо їм повернутися назад у суспільство, вони течуть як вода, забезпечуючи їжу й життєву силу у своєму нескінченному циклі.

Історія 2. Доброчесність: не ставтеся до грошей як до скарбу

У стародавньому Китаї жив торговець зерном Лі Цзюе. Він завжди дозволяв покупцям самостійно зважувати збіжжя й потім платити. Як наслідок, він став безсмертним завдяки накопиченій доброчесноті.

Він приїхав із Цзяньяна в Гуанлін – місто, де жили багато поколінь його сім’ї, ведучи сімейну справу з торгівлі зерном.

Лі Цзюе відрізнявся від однолітків обачним і повним гідності характером. Коли йому виповнилося 15 років, батько поїхав до іншого місця, а йому довірив сімейну справу.

Лі Цзюе давав покупцям ваги й дозволяв самим зважувати товар.

Він також не орієнтувався на ринкову вартість зерна й завжди встановлював низьку ціну, отримуючи менше одного юаня прибутку з кожного доу (в одному доу могло бути коло 7 кілограмів зерна), щоб були кошти піклуватися про батьків. Дивовижно, але через роки його сім’я стала заможною, і купівля їжі й одягу перестала бути для них проблемою.

Його батько вважав це досить дивним і запитав, як синові вдалося досягти успіху. Лі Цзюе розповів, чим займався. Батько ще більше дивувався.

«Усі підприємці використовують великий доу (10 л) при купівлі зерна й менший при продажу й так отримують більший прибуток», – сказав батько. І продовжив: «Хоча урядовці перевіряють розмір доу двічі на рік, навесні й восени, багато людей усе ще їх так дурять.

Я завжди використовував доу однакового розміру, як для покупки, так і для продажу зерна й гадав, що роблю правильно. Ти чиниш ще краще, дозволяючи покупцям самим зважувати свої покупки, і все ж таки тобі вдається добре заробляти на життя. Можливо, Боги піклуються про тебе?»

Лі Цзюе прожив понад 100 років, завжди був дуже здоровим. Одного вечора він спокійно помер. Через три дні його рідні почули тріск, що долинав із труни. Вони побачили, як тіло Цзюе підносилося на Небеса, щоб приєднатися до безсмертних.

Історія 3. Праведність: робити правильний вибір

У середині правління династії Мін жив праведний і чесний чоловік, на прізвище Чжоу. Він був родом із бідної родини й жив в орендованому будинку.

Якось його дружина знайшла два срібні зливки під цеглою печі й дуже зраділа. Але Чжоу сказав: «Можливо, це нечесно нажите багатство, хіба ми можемо його забрати?»

Потім він узяв пензлик для письма й написав на срібних зливках: «Якщо ти належиш мені, то повернися до мене чесно».

Чжоу взяв срібні зливки й вийшов із дому. Він сів у човен і, допливши до середини річки, кинув зливки в річку, а потім повернувся додому.

Коли човняр побачив, що зробив Чжоу, у нього майнула жадібна думка, і він попросив рибалку знайти зливки. Той витяг їх із води, сховав їх і збрехав човняру, що не може їх знайти. Човняр не повірив, і вони посварилися. Зрештою, справу передали на розгляд місцевій владі.

Спочатку човняр і рибалка брехали, але потім, коли начальник повіту спробував докопатися до суті справи, у всьому зізналися. У супроводі стражі рибалка привів до місця, де сховав зливки й дістав їх. Побачивши написи на зливках, начальник повіту наказав помістити їх на зберігання до скарбниці.

Восени Чжоу склав повітовий державний іспит. Як завжди, начальник повіту влаштував зустріч для успішних кандидатів на посади чиновників і перед кожним із них поклали срібні зливки. На подив Чжоу, два срібні зливки, які поклали перед ним, були тими самими, які він кинув у річку – ще було добре видно слова, які він написав. Пізніше Чжоу також успішно склав імператорський іспит.

Є приказка, що «хоча шляхетна людина любить гроші, вона отримує їх лише належними способами».

Вчинок Чжоу був неминучим вибором шляхетної людини. Його постійний успіх при складанні іспитів був благословенням Небес за чесність і праведну поведінку.

У книзі Люйші-Чуньцю [китайський енциклопедичний текст епохи Міжцарських воєн, створений в ІІІ столітті до н.е.] є така історія про те, як Цзигун (учень Конфуція) звільнив раба, викраденого з держави Лу.

Закон у державі Лу дозволяв, що будь-хто, хто заплатив за свободу поневоленого громадянина країни Лу, може отримати відшкодування зі скарбниці.

Якось Цзигун викупив громадянина Лу з іншої держави. Після повернення він відмовився від сплаченого викупу, вважаючи, що якщо людина домагатиметься винагороди за добру справу, це призведе до того, що добрі справи робитимуться заради особистої вигоди й це стане негативною соціальною нормою.

(Далі буде)

За матеріалом сайту Minghui.org