12 двовіршів про сімейне виховання: мудрість давніх у навчанні дітей

З давніх часів у Китаї надавали великого значення сімейному вихованню й дисципліні. Сімейне виховання визначає майбутнє дитини, дисципліна — її виховання. Пропонуємо познайомитися з 12 двовіршами, які використовували давні китайці для навчання у своїх сім’ях.

Фото: freepik.com‌

1.

«Бережіть свою душу й тіло, будьте відповідальні за своє життя; коли можете відплатити батькам за витрачений час?»

Сунь Шен був чиновником Міністерства обрядів династії Мін, троє його синів були неосвічені, насолоджувалися славою й багатством, приохотилися до вина та блуду. Пані Сунь була настільки стурбована цим, що написала двовірш і повісила його в головній залі.

Перший рядок говорить про очікування, другий — попередження, він радить синам не витрачати сили й час даремно, а взяти на себе відповідальність і відповідати батьківському вихованню, що включає не лише материнську любов, а й сувору дисципліну.

Завдяки цьому двовіршу, троє її синів розкаялися й виправилися.

2.

«Добре вивчай і практикуй бойові мистецтва, а ще краще добре вчися. Важко розпочати справу, важко бути при владі, але не складно долати труднощі».

Чжу Хоуцун — одинадцятий імператор Китаю (1521 – 1567) з династії Мін, правив під девізом Цзяцзін. У дитинстві він любив гратися і не любив читати. Його батько хвилювався, тому замкнув його у своєму кабінеті й наказав переписувати сімейний двовірш 100 разів, інакше його чекало покарання.

Хлопчик переписав двовірш сто разів, і раптом усвідомив бажання й думки свого батька. Він став навколішки і визнав свою провину. Відтоді він став старанно вчитися, а двовірш повісив у своєму кабінеті як девіз.

3.

«Хороший у навчанні, але не хороший у читанні, хороше читаєш, але важко вчитися».

Двовірш написав Сюе Вей (живописець, поет, каліграф і драматург династії Мін). Магія цього двовірша полягає в китайському ієрогліфі 好 «хороший», який має кілька значень (як от: легко, просто, приємно, зручно, любити, цінувати) і змушує замислитися.

У першому рядку йдеться, що в підлітковому віці саме час навчатися, але шкода, що дитина не розуміє важливості цього й не любить читати.

Другий рядок розповідає про те, що з віком людина розуміє важливість навчання, і хотіла б займатися, але більше не в змозі старанно вчитися. Сюй Вей наставляв своїх дітей і онуків берегти час, добре вчиться, поки не пізно, і бути високоосвіченими людьми.

4.

«Якщо ти не поважаєш свого наставника, тебе покарають Небо й земля.

Якщо заплутуватимеш учнів, хлопчики стануть злодіями, дівчатка — повіями».

У двовірші сім’ї Нянь Геньяо (з династії Цін) верхній рядок говорить про повагу до вчителів, а нижній про моральність вчителів.

5.

«Легко вставити розбите вікно; найважче відновити зіпсовану мораль».

Цей двовірш — сімейний девіз, написаний для своїх нащадків цінським ученим Ван Сянці, який мав глибокі знання і шляхетний характер.

6.

«Беручи в рот ложку супу чи рису, маєте пам’ятати, що вони дісталися нелегкою працею».

Цей двовірш із «Девізу управління сім’єю Чжу Цзи» написав Чжу Сі (1130–1200 рр.) видатний конфуціанський філософ династії Сун, засновник китайського неоконфуціанства. У ньому підкреслюється, що людина має вміти цінувати благословення й не бути марнотратником чи скупердягою.

7.

«До справ державних треба ставитися як до справ сімейних. Бажання робити все можливе для людей — це серце Будди».

Цей сімейний двовірш написав Лінь Цзесюй, імператорський чиновник, 1785–1850 рр.

Усі хочуть, щоб їхній дім процвітав. Якщо ви зможете розширити своє серце, то станете великим сановником. Якщо зможете зробити те, про що мріють люди, ви зміните світ на краще, і ваше серце буде схоже на чисте й світле серце Будди, яке приносить користь і вашій родині, і вашій країні.

8.

«Якщо мої діти й онуки будуть схожі на мене, навіщо залишати їм гроші? Доброчесна людина, що володіє великим багатством, втрачає свою волю. Тож який сенс накопичувати гроші, якщо мої діти й онуки не будуть такі гарні як я? Якщо ти дурний і багатий, ти помножиш свої пороки».

Це настанова Лінь Цзесюя своєму синові. Філософія Лін Цзесюя у вихованні своїх дітей полягала в тому, щоб вони «не гналися за грошима, й високо цінували моральність і талант».

9.

«Будьте обережні, заводячи нових друзів. Старанно обробляйте землю й більше читайте. Будьте чесними й у всьому й уникайте розкоші».

Наприкінці династії Цін цей двовірш Цзо Цзунтан написав своєму синові і племіннику. Сьогодні його також можна використовувати для виховання дітей. Для дітей основою є старанне навчання, відмова від ігор, відточування волі й розвиток здібностей.

Давні заохочували своїх дітей і онуків більше читати, пишучи для них двовірші. (Фото: Чжі Цин/Secret China）

10.

«Якщо ти мало читаєш — то втратиш вроджені здібності. Бути злим — велика помилка».

У наведеному вище двовірші літератора династії Цін Вана Чжичуня говориться, що талант людини визначається її старанністю, а низька обдарованість — недостатнім навчанням, тим самим спонукаючи своїх дітей і онуків більше читати. Другий рядок вчить дітей і онуків не бути злими; бути злими в словах і вчинках — це велика помилка.

11.

«Сльози солоні, кров солонувата, жаль має бути гострим і солодким, немає моря страждань у цьому світі. Золотисто-жовтий і сріблясто-білий — кольори життя, але коли маєш червоні від гніву очі й чорне серце, не побачиш, що над головою блакитне небо».

Легенда свідчить, що за часів династії Цін, уродженець Шаньдуна, на прізвище Пан, став повітовим чиновником у Цзяннані. Коли він обійняв посаду, його батько написав цей двовірш.

Батько попереджав свого сина, щоб він допомагав людям у добрих справах, а побачивши гроші, не забував про обов’язок. У людському суспільстві є закон владики, якщо його не дотримуватися, то даремно лити сльози, хоч над головою блакитне небо, і каятись уже пізно.

12.

«Ліпше я буду простолюдином, ніж хибним сюцаєм*».

*вчений ступінь до династії Мін.

Влітку 1940 Тао Шаогуан, син педагога Тао Сінчжі, за спиною батька попросив у директора школи Юцай видати йому диплом. Коли Тао Сінчжі дізнався про цю ситуацію, він негайно написав цей двовірш, закликаючи сина жити чесно, не вчитися в суспільства, яке перебуває в омані, не йти на компроміс із ним і залишатися доброю людиною.