Компартія Китаю використовує рабську працю останні 22 роки

Кілька відомих брендів, зокрема H&M, Nike, Adidas та Burberry, висловили занепокоєння щодо виробництва бавовни в Сіньцзян-уйгурському автономному районі. Причиною занепокоєння стало те, що в цьому регіоні Комуністична партія Китаю (КПК) використовує примусову працю уйгурів.

Замість того, щоб почати розв’язувати ці проблеми, дотримуючьсь прозорості та поваги до прав людини, КПК різко розкритикувала ці бренди, погрожуючи бойкотувати їхню продукцію. Західні фірми знову стоять на роздоріжжі: й далі захищати принципи справедливості чи обрати прибутки й поступитися тоталітарному режиму.

Це новий епізод, але рабська праця в Китаї й тактика КПК, спрямована на приховування такої форми рабства, існують майже двадцять років. У цій статті ми розглянемо питання, пов’язані з рабською працею, якої зазнали практикувальники Фалуньгун (або Фалунь Дафа) з 1999 року, коли КПК почала переслідування послідовників цієї практики духовного вдосконалення.

Людей віком від 16 до 70 років примушують працювати до 19 годин на добу

До 2013 року, коли в Китаї була розформована система виправно-трудових таборів, у цій країні налічувалося більш як 300 таких установ. Понад 95 % ув’язнених, які перебували у виправно-трудових таборах — практикувальники Фалуньгун. Крім того, більш як 100 000 прихильників Фалуньгун перебували в ув’язненні в 700 в’язницях країни.

Майже всіх ув’язнених практикувальників у цих місцях примушували займатися рабською працею. Здебільшого вони робили предмети повсякденної необхідності, такі як зубочистки, палички для їжі, медичні ватяні палички, мішки для крапельниць, харчові пакети, чохли для мобільних телефонів, футбольні м’ячі, м’ячі для американського футболу, альбоми для марок, льодяники, автомобільні килимки, зимові пальта, вироби з вишивкою, шкіряні сумки, прикраси та предмети народного промислу.

Згідно з повідомленнями сайту «Мінхуей», ув’язнених практикувальників Фалуньгун віком від 16 до 70 років примушували працювати по 12-19 годин на добу. За невиконання вчасно встановлених норм — їх примушували працювати понаднормово.

Лю Юцзін, 50-річну практикувальницю Фалуньгун, змушували працювати в жіночій в’язниці міста Ухань. З ранку до вечора вона сиділа на маленькому стільці, розплутуючи волокно. Це навантаження було настільки великим, що вона не могла виконати встановлену норму навіть до півночі. У покарання охоронці примушували її стояти за два кроки від стіни, спираючись головою. У такому положенні вона розплутувала волокно впродовж 18 днів. За цей час охоронці ні разу не дозволили їй поспати в ліжку.

Багато харчів у Китаї робляться з використанням рабської праці. Коли одна практикувальниця, ув’язнена в жіночому виправно-трудовому таборі Юньнань, відмовилася робити печиво, охоронці запитали, у чому річ. Вона відповіла, що вироблена продукція не відповідає навіть найосновнішим санітарним вимогам.

«Подивіться на мішки з борошном, які лежать на землі поруч із запиленим обладнанням. У туалетах всюди фекалії та сеча, туди вкрай неприємно заходити. Там немає рушників, щоб витирати руки, — сказала вона. Ми самі не хочемо їсти це печиво, то ж чому ми повинні обманювати інших людей? Я практикую Фалуньгун, керуючись принципами «Істина, Доброта, Терпіння». Я не можу цього робити».

Відомо, що в китайських в’язницях виробляються товари для експорту. Собівартість цих товарів дуже низька, бо вони виготовлені із застосуванням безоплатної праці. Також надходили повідомлення про те, що рушники, якими прибирали в похоронних бюро, у в’язницях використовували як сировину для виробництва рукавичок.

Торгівля людьми

Згідно з нещодавно опублікованим звітом сайту «Мінхуей, виправно-трудові табори також продавали й купували ув’язнених, щоб виконувати замовлення. Така торгівля людьми особливо процвітала перед Олімпійськими іграми 2008 року в Пекіні. Під приводом Олімпіади посадові особи КПК продавали ув’язнених практикувальників у Пекіні до Внутрішньої Монголії, виправно-трудовий табір Масаньцзя в провінції Ляонін і виправно-трудові табори в провінції Хубей. Ціна кожного ув’язненого становила коло 800-1000 юанів (120-150 доларів США).

Ван Юйхун із Пекіна 9 липня 2008 року продали в жіночий виправно-трудовий табір провінції Хубей. Там її катували, щоби примусити працювати безоплатно: у таборі кілька охоронців прив’язали її до стільця й заткнули їй рот дерев’яною пробкою. Потім вони неодноразово водили їй у ніс гумову трубку, а потім її витягували.

Робочий день тривав із 7 години ранку до 9 години вечора; перерва на обід становила менш ніж 20 хвилин. Ув’язненим нічого не платили, але тих, хто не міг виконати встановлену норму, змушували довгий час стояти, били по обличчю і принижували.

«Ми прокидалися раніше півнів, а годували нас гірше, ніж свиней», — написала жінка, яка перебувала в ув’язненні в жіночому виправно-трудовому таборі провінції Хубей.

Співробітники трудових таборів по всій країні тісно співпрацювали з іншими державними агентствами. Наприклад, керівництво виправно-трудового табору № 2 провінції Шаньдун часто зверталося в поліцію з проханням затримати більше прихильників Фалуньгун для роботи в таборі. Деякі люди не були практикувальниками, але поліцейські однаково заарештовували їх і продавали виправно-трудовому табору за 800 юанів.

Згідно зі звітом, опублікованим сайтом «Мінхуей» у 2013 році, із 3653 померлих у той час від переслідування послідовників Фалуньгун (лише підтверджені випадки) — 110 померли від важкої примусової праці. Це показує, що в’язниці й виправно-трудові табори в Китаї, по суті, функціонують як підприємства рабської праці.

Рабська праця стала ще одним способом «промивання мізків»

Розпочате в 1999 році колишнім лідером КПК Цзян Цземінем переслідування Фалуньгун носить всеосяжний, систематичний і жорстокий характер. Щоб ослабити силу волі практикувальників і змусити їх відректися від віри в принципи «Істина, Доброта, Терпіння», влада використовувала багато способів, зокрема жорстокі тортури й примусове «промивання мізків».

У порівнянні з іншими видами зловживань рабська праця відносно непомітна. З одного боку, влада могла отримувати прибуток. З іншого боку, — досягти мети «промивання мізків» і змусити послідовників відмовитися від своєї віри, як того вимагає «Офіс 610». Охоронці часто наказували практикувальникам старанно працювати впродовж дня, а вночі змушували їх писати заяви з обіцянкою відректися від своєї віри. Виснажені довгими годинами роботи вони частіше піддавалися тиску від «промивання мізків».

Практикувальників, які відмовлялися займатися рабською працею, жорстоко катували. Чжу Цзіньчжун із району Шуньі міста Пекіна, ув’язнили у виправно-трудовий табір Тумуцзі у Внутрішній Монголії. Коли вона висловила протест проти рабської праці, її жорстоко катували. Поліцейські били її гумовими кийками, били ногами й тягали за волосся. Якось охоронці скували її руки наручниками за спиною, заклеїли рот скотчем і на тривалий час залишили під палючим сонцем. У результаті тортур Чжу отримала численні травми і схудла з 80 до 50 кілограмів.

Крім того, що праця в місцях ув’язнення не оплачувалася, застосовувалася ще система оцінок на основі балів. Тим, хто набирав мало балів, подовжували терміни ув’язнення, а це означало, що ті, хто відмовлявся займатися рабською працею, проводили в ув’язненні тривалий час.

Мета КПК

Якщо переглянути хронологію подій останніх десятиліть, можна побачити, що головна мета КПК — це захоплення й утримання влади, контроль над людьми й поширення комуністичної ідеології в усьому світі. З цією метою КПК починала численні політичні кампанії, спрямовані на певні групи людей, щоб відвернути увагу від своїх численних проблем.

Те ж саме відбувається й цього разу з питанням рабської праці в Сіньцзяні. Замість того, щоб звернути увагу на проблему прав людини, КПК різко критикує ці західні компанії, погрожуючи бойкотом їхню продукції. Водночас вона запустила пропаганду всередині країни, щоб спровокувати в людях помилковий патріотизм і розпалити ненависть до цих компаній.

«Китайський народ не дозволить іноземним компаніям їсти китайську їжу й розбивати китайські миски», — заявив нещодавно представник МЗС Китаю.

Парадокс полягає в тому, що чиновники КПК завжди ставлять інтереси партії

вище за потреби народу, але посилаються на інтереси людей, коли захищають своє тоталітарне правління. Реальність така, що іноземні компанії не їдять китайську їжу (це ділове партнерство) і не мають наміру завдавати шкоди китайцям. Вони просто хочуть захистити законні основні та універсальні права людини китайського народу, позбавленого цих прав компартією Китаю.

Якщо КПК дійсно бойкотуватиме іноземні товари й перестане експортувати бавовну, страждатимуть від цього лише китайці. За даними Головного митного управління, експорт Китаю у 2020 році склав 17,93 трлн юанів і 7,4% з них припадає на текстиль. Юй із сіньцзянського сільськогосподарського університету заявив, що Китай є другою за величиною країною-експортером бавовни у світі. Якщо КПК вживатиме заходів, відкинувши західні бренди, це вплине на експорт бавовни та зрештою завдасть шкоди багатьом китайцям.

Численні випадки в історії показують: хто б не співпрацював із КПК — чи то китайці, чи іноземні фірми, зрештою всі збиткуватимуть. Тільки відкидаючи КПК, можна піти шляхом до кращого майбутнього.

Джерело: en.minghui.org