Етикет був також важливий у сім’ї. Передбачалося, що людина буде дотримуватися хороших манер у повсякденному житті в той час, коли вона стоїть, ходить, їсть або розмовляє з іншими людьми. Хоча деякі пункти із цих правил можуть здаватися сучасним людям надто суворими, але стародавні китайці саме так дисциплінували себе. Таким чином вони підтримували правильну поведінку в суспільстві.

Згідно з «Книгою обрядів», неодруженим чоловікам і жінкам неприпустимо було користуватися спільними предметами (вішаками для одягу, рушником, гребінцем). Також передавати одне одному речі, які могли спричинити фізичний контакт. Дружина не має вітатися з молодшим братом чоловіка; наложниці батька дозволялося прати тільки одяг своїх дітей. Після заручин дівчина мала носити на голові різноколірну стрічку. Стороннім людям не дозволялося довільно входити в її кімнату.

Чоловік і жінка не могли питати імен одне одного без пропозиції свахи. Дві сім’ї не взаємодіяли, поки сім’я дівчини не погоджувалася на запропоновану за наречену ціну. Після заручин призначалися дати весілля, церемонії повідомлення про цю подію предкам і поклоніння богам. На свято запрошувалися сусіди, друзі й родичі.

Крім того, чоловікам і жінкам не дозволялося черпати воду з одного колодязя, користуватися однією ванною кімнатою для приймання водних процедур, або спати на одному ліжку. Чоловічий одяг не можна було позичати жінці, і навпаки.

Настанови Лу Дунбіня

Сучасні люди, можливо, не розуміють, чому в стародавні часи норми моралі такі суворі. Легендарний даос Лу Дунбінь, який жив за часів династії Тан і став безсмертним, наставляв своїх учнів суворо дотримуватися етичних норм і правил.

Доля людини — її статки, посадове становище й багатство — часто залежали від того, наскільки гідно вона жила й уникала неналежних стосунків. Яка б жінка не зустрілася чоловікові, він мав поводитися праведно: звертати увагу на свої думки, слова, вчинки, підтримувати дружні стосунки.

Більш конкретно, він сказав:

Хоча жінка може бути привабливою

У мене не виникне жодної хтивої думки

До старшої я буду ставитися як до старшої сестри,

а до тієї, що трохи молодша, — як до молодшої сестри

Якою б вродливою не була жінка,

одна (моя) неналежна дія зіпсує її репутацію

Це також зашкодить моїй долі й удачі,

одночасно насторожить Божество,

Оскільки відплата часто настає швидко

Я не смію чинити нерозважливо й порушувати це.

Іноді, коли чую, як інші говорять про жінок,

Я серйозно зупиняю їх

Зустрівши на дорозі гарну жінку,

Я не посмію звернути (на неї) увагу, навіть якщо мені відрубають голову.

Навіть зустрівши сестер по вірі

Я не буду говорити з ними про справи

При зустрічі з кузинами

У мене не буде випадкової близькості.

Зустрівши тітку або невістку,

Я не буду сидіти або гуляти з ними.

Зустрівши племінницю або її ровесниць,

Я залишуся серйозним і не буду говорити про дрібниці

Побачивши книги або картини сексуального характеру,

я негайно спалю їх.

У разі зустрічі з непристойними людьми

я не буду з ними спілкуватися

Бог побачить моє благородство, чесність

і благословить славою та досягненнями.

Дві гідні людини в державі Лу

Лю Сяхуей був шанованим чиновником у державі Лу в період «Весни та Осені». Одного разу він вирушив до іншого міста, але виявив, що в’їзд туди закритий. Він простояв за воротами всю ніч. Біля воріт стояла красива молода жінка, яка також не могла увійти в місто. Побачивши, що на жінці дуже мало одягу, і вона тремтить від холоду, Лу подумав, що вона може захворіти або померти, тому накрив її своїм зимовим пальто. Жінка сіла й заснула, а Лю стояв не ворухнувшись, хоча в нього затекли ноги. Люди, дізнавшись про це, похвалили Лю за добропорядність.

В іншій історії до одного самотнього чоловіка з Королівства Лу вночі у двері постукала овдовіла сусідка й попросила прихистити, оскільки її дах протікав під час дощу.

Чоловік відмовив їй, пояснивши: «Існує приказка, що до 60 років чоловік і жінка не можуть залишатися разом. Ми молоді, тому я не можу вас впустити».

«Чому б вам не повчитися в Лю Сяхуей? — запитала жінка. — Він зігрів жінку своїм тілом, і люди не говорили про нього погано».

«Лю посмів так вчинити, а я не можу, — відповів чоловік. — Я буду вчитися в Лю в цьому відношенні».

Почувши це, Конфуцій похвалив того чоловіка, сказавши, що він осягнув суть основних правил і цнотливості. Якщо хтось із недобрими намірами стверджує, що зовні наслідує Лю, він просто вигадує виправдання собі.

Дівчина, що збирає шовковицю

Нижче наводиться відомий вірш про молоду жінку з династії Хань, який дає нам уявлення про норми поведінки в ті часи.

Мошан Сан (Біля тутових дерев край дороги)

Сонце сходить на сході,

освітлюючи будинок моєї сім’ї Цінь

У родині Цінь живе прекрасна дівчина,

яку звуть Ло Фу.

Ло Фу любить збирати листя тутових дерев для шовкопрядів

на південному сході міста

У неї бамбуковий кошик із зеленою шовковою стрічкою

і лавровою гілкою замість ручки.

Волосся зачесане високо в кінський пучок,

у вухах сережки з перлів

На ній шовкова спідниця абрикосово-жовтого кольору,

і фіолетовий шовковий жакет.

Люди проходячи повз по дорозі,

не можуть відвести погляду від неї.

Молоді хлопці, побачивши Ло Фу,

знімали капелюхи й поправляли хустки на голові

Ті, хто обробляв землю, переставали орати,

а хто виполював бур’яни, забували про свої сапи

Після повернення додому, вони засмучувалися,

бо не закінчили свою роботу, через несилу відвести очі від Ло Фу.

Чиновник високого рівня з південної області

на возі, запряженому п’ятьма кіньми

Послав запитати людей

хто ця прекрасна дівчина.

Люди відповіли, що ця мила дівчина

з роду Цінь, а звати її Ло Фу

Чиновник запитав, скільки років Ло Фу,

йому відповіли, що Ло Фу більше 15, але менше 20.

Тоді чиновник запитав Ло Фу:

«Поїдеш зі мною покататися?»

Ло Фу підійшла й відповіла:

«Яке дурне запитання!

У вас, правитель, є дружина,

а в мене, Ло Фу, є чоловік.

Погляньте на схід, на тисячу чоловіків, що скачуть верхи на конях,

на чолі їх — мій чоловік

Як я відрізняю його від інших?

Мій чоловік їде на білому коні, а за ним слідує вороний.

Зелена шовкова стрічка прив’язана до хвоста коня,

на голові — вуздечка, прикрашена золотом

А на поясі в нього — рідкісний меч Лулу

вартістю в тисячу монет.

З 15 років він був чиновником нижчої ланки

До 20 років служив при королівському дворі

У 30 років він служив у палаці

А в 40 став головою міста.

Він дуже гарний

зі світлою шкірою і розкішними вусами

Ходить статечно й елегантно,

у нього завжди гарні манери.

Тисячі людей, що сидять там,

кажуть, що мій чоловік — особливий».

Варто зазначити, коли люди милувалися красою Ло Фу, у них не виникало поганих думок. Винятком був високий чиновник, якому Ло Фу з гідністю відмовила.

У вірші часів династії Чжоу, опублікованому в збірці класичної поезії «Шицзін» («Книга пісень»), також ідеться про гідність і чистоту дівчини:

Хань Гуань

На півдні ростуть кокосові пальми

занадто високі, щоб відпочити в їхній тіні

По річці (у човні) пливе дівчина

занадто гідна, щоб домагатися її (уваги)

Річка Хань дуже широка,

не переплисти її під водою

Річка Янцзи дуже довга

Не подолати її в довжину на маленькому плоту.

У цьому вірші мається на увазі, що, коли дівчина справді має чистоту й гідність, у тих, хто дивиться на неї, не виникає поганих думок. Це тому, що люди знають, що порочні думки приречені, так само як неможливо переплисти річку Хань під водою або перетнути річку Янцзи від початку до кінця на маленькому плоту.

«Це справжній святий!»

Гуань Юй, відомий військовий генерал часів династії Хань, славився хоробрістю, мудрістю і, найголовніше, благонадійністю. У романі «Три царства» описується, як Гуань одного разу потрапив у полон до Цао Цао, але з ним поводилися добре. Хоча Цао Цао періодично влаштовував бенкети, але Гуаня це не зачіпало, і він відмовлявся від піднесених йому коштовних речей, а також красивих дівчат. Він прийняв тільки дорогого коня, сказавши: «Щойно я дізнаюся про місцеперебування Лю Бея (полководець, якому підпорядковувався Гуань), я вирушу туди, незважаючи ні на що».

Перебуваючи в полоні, Гуань також відповідав за охорону двох дружин Лю. Бачачи, що Гуань не спокусився багатством, Цао попросив його ночувати в одній кімнаті з дружинами Лю. Але Гуань провів ніч просто неба, невпинно читаючи. Пізніше Цао подарував Гуаню особняк. Поділивши особняк на дві частини, Гуань попросив дружин Лю залишатися всередині, де їх охороняли літні солдати. Сам же він залишався зовні.

Бог також благословив Гуаня за відданість. Коли Гуань залишив житло Цао, губернатор Сін’яна Ван Чжи наказав своєму підлеглому Ху Баню вбити Гуаня. Бажаючи дізнатися, який вигляд має Гуань, Ху підглянув за ним. Побачивши елегантного Гуаня за читанням, Ху мимоволі вигукнув: «Це справжній святий!». Почувши вигук, Гуань заговорив із Ху, і з’ясувалося, що батько Ху був другом Гуаня. Таким чином, Ху допоміг Гуаню возз’єднатися з Лю.

За матеріалами «Мінхуей»

Рекомендовані статті на схожу тематику: Медитація, яка розкриває красу

Відео вправ та інструкції з медитації: Відео та аудіо

Посібники, опис вправ та навчальна література з медитації: Книги з медитації

Контакти практикувальників: Контакти

Ми на Фейсбуці: Yuanming Україна

В основу трактату покладено аналогію, де Чжан порівнює гроші з ліками, бо й те, й інше «солодке, гаряче й отруйне». Він стверджує, що гроші «солодкі на смак», бо дають можливість добре жити. Вони перетворюються на смачну їжу, зручний одяг та будинок, що захищає від вітру й дощу. Через цей «солодкий смак» гроші подобаються всім людям, тому ними цікавляться і за ними женуться.

Проте їхня природа «надто гаряча» й може легко зробити людей одержимими. Якщо людина божеволіє по грошах і зосереджується лише на зароблянні грошей, вона «отруїться». У гіршому разі це може загнати людину в могилу.

То як же люди мають правильно використовувати ці «ліки» – гроші? Чжан Юе запропонував сім підходів, приклади яких наведено в семи історіях нижче.

Фото: pixabay.com

Історія 1. Дао: дотримання природного закону обігу грошей

Понад дві тисячі років тому жив видатний муж Фань Лі. Він був радником уряду держави Ює. Фань Лі та правитель Гоуцзянь потрапили в полон після поразки у війні із царством У. Після звільнення Фань Лі брав участь у проведенні реформ, які допомогли взяти верх над державою У. Після перемоги над У він відмовився від усіх нагород та звань, які запропонував йому Гоуцзянь за його видатну службу та внесок у відродження держави Ює. Фань Лі з дружиною залишив державу Ює і перебрався до держави Ці.

Пізніше він зайнявся торгівлею і невдовзі став дуже відомим завдяки неймовірному успіху. Правитель держави Ці дізнався про його мудрість і призначив його прем’єр-міністром. Але Фань Лі роздав усе своє багатство. Він перевіз свою родину до Таоді, де знову зайнявся підприємництвом і за 19 років мав величезний статок. Але він, як і раніше, роздавав гроші, зовсім не цікавлячись накопиченням багатства чи отриманням влади.

Наступні покоління шанували Фань Лі як «мудрого продавця». Він міг будь-якої хвилини відмовитися від високого соціального становища й багатства. Фань Лі розглядав втрати і надбання як взаємно-зворотні: лише коли людина готова віддавати гроші, вона зможе їх і отримувати.

Ще один приклад: Лім Сан Ок – найбагатший торговець ХІХ століття в Кореї. У нього не залишилося жодної спадщини, бо він заповів все своє майно країні.

Гроші використовуються для функціонування їх всередині суспільства, щоб йому служити. Їх узято в людей, і люди мають їх використати. Коли ми дозволяємо їм повернутися назад у суспільство, вони течуть як вода, забезпечуючи їжу й життєву силу у своєму нескінченному циклі.

Історія 2. Доброчесність: не ставтеся до грошей як до скарбу

У стародавньому Китаї жив торговець зерном Лі Цзюе. Він завжди дозволяв покупцям самостійно зважувати збіжжя й потім платити. Як наслідок, він став безсмертним завдяки накопиченій доброчесноті.

Він приїхав із Цзяньяна в Гуанлін – місто, де жили багато поколінь його сім’ї, ведучи сімейну справу з торгівлі зерном.

Лі Цзюе відрізнявся від однолітків обачним і повним гідності характером. Коли йому виповнилося 15 років, батько поїхав до іншого місця, а йому довірив сімейну справу.

Лі Цзюе давав покупцям ваги й дозволяв самим зважувати товар.

Він також не орієнтувався на ринкову вартість зерна й завжди встановлював низьку ціну, отримуючи менше одного юаня прибутку з кожного доу (в одному доу могло бути коло 7 кілограмів зерна), щоб були кошти піклуватися про батьків. Дивовижно, але через роки його сім’я стала заможною, і купівля їжі й одягу перестала бути для них проблемою.

Його батько вважав це досить дивним і запитав, як синові вдалося досягти успіху. Лі Цзюе розповів, чим займався. Батько ще більше дивувався.

«Усі підприємці використовують великий доу (10 л) при купівлі зерна й менший при продажу й так отримують більший прибуток», – сказав батько. І продовжив: «Хоча урядовці перевіряють розмір доу двічі на рік, навесні й восени, багато людей усе ще їх так дурять.

Я завжди використовував доу однакового розміру, як для покупки, так і для продажу зерна й гадав, що роблю правильно. Ти чиниш ще краще, дозволяючи покупцям самим зважувати свої покупки, і все ж таки тобі вдається добре заробляти на життя. Можливо, Боги піклуються про тебе?»

Лі Цзюе прожив понад 100 років, завжди був дуже здоровим. Одного вечора він спокійно помер. Через три дні його рідні почули тріск, що долинав із труни. Вони побачили, як тіло Цзюе підносилося на Небеса, щоб приєднатися до безсмертних.

Історія 3. Праведність: робити правильний вибір

У середині правління династії Мін жив праведний і чесний чоловік, на прізвище Чжоу. Він був родом із бідної родини й жив в орендованому будинку.

Якось його дружина знайшла два срібні зливки під цеглою печі й дуже зраділа. Але Чжоу сказав: «Можливо, це нечесно нажите багатство, хіба ми можемо його забрати?»

Потім він узяв пензлик для письма й написав на срібних зливках: «Якщо ти належиш мені, то повернися до мене чесно».

Чжоу взяв срібні зливки й вийшов із дому. Він сів у човен і, допливши до середини річки, кинув зливки в річку, а потім повернувся додому.

Коли човняр побачив, що зробив Чжоу, у нього майнула жадібна думка, і він попросив рибалку знайти зливки. Той витяг їх із води, сховав їх і збрехав човняру, що не може їх знайти. Човняр не повірив, і вони посварилися. Зрештою, справу передали на розгляд місцевій владі.

Спочатку човняр і рибалка брехали, але потім, коли начальник повіту спробував докопатися до суті справи, у всьому зізналися. У супроводі стражі рибалка привів до місця, де сховав зливки й дістав їх. Побачивши написи на зливках, начальник повіту наказав помістити їх на зберігання до скарбниці.

Восени Чжоу склав повітовий державний іспит. Як завжди, начальник повіту влаштував зустріч для успішних кандидатів на посади чиновників і перед кожним із них поклали срібні зливки. На подив Чжоу, два срібні зливки, які поклали перед ним, були тими самими, які він кинув у річку – ще було добре видно слова, які він написав. Пізніше Чжоу також успішно склав імператорський іспит.

Є приказка, що «хоча шляхетна людина любить гроші, вона отримує їх лише належними способами».

Вчинок Чжоу був неминучим вибором шляхетної людини. Його постійний успіх при складанні іспитів був благословенням Небес за чесність і праведну поведінку.

У книзі Люйші-Чуньцю [китайський енциклопедичний текст епохи Міжцарських воєн, створений в ІІІ столітті до н.е.] є така історія про те, як Цзигун (учень Конфуція) звільнив раба, викраденого з держави Лу.

Закон у державі Лу дозволяв, що будь-хто, хто заплатив за свободу поневоленого громадянина країни Лу, може отримати відшкодування зі скарбниці.

Якось Цзигун викупив громадянина Лу з іншої держави. Після повернення він відмовився від сплаченого викупу, вважаючи, що якщо людина домагатиметься винагороди за добру справу, це призведе до того, що добрі справи робитимуться заради особистої вигоди й це стане негативною соціальною нормою.

(Далі буде)

За матеріалом сайту Minghui.org

Є така історія, записана в Taishang Ganying Pian («Трактат найвищого наставника про причину й слідство»), відомій книзі, пов’язаній із китайським даосизмом.

За сюжетом, дружина Янь Дяня вкрала в сусіда носовичок і вчинила перелюб. Коли сусід докоряв їй за її провину, Янь Дянь захищав свою дружину, кажучи: «Якщо моя дружина вкрала твою хустинку і вчинила перелюб, нехай мене вразить і вб’є блискавка. Якщо ні, нехай вас спіткає та сама доля».

Невдовзі Янь Дянь справді був уражений і вбитий блискавкою, а на його грудях були слова: «Дурний чоловік захистив свою дружину».

Його дружина також була вбита блискавкою незабаром після цього, і на її грудях були слова: «Перелюбниця і злодійка».

Не розібравшись, Янь Дянь, щоб зберегти обличчя, безрозсудно заприсягся життям і зрештою ним поплатився.

У стародавньому Китаї люди дуже серйозно ставилися до своїх слів, про що свідчать численні висловлювання на цю тему, що передаються з покоління в покоління: «Слово, сказане одного разу, не перехопить навіть четвірка коней, що скачуть», «Слово людини важке, як дев’ять котлів (Якщо дав обіцянку, треба виконати)», «Король не кидає слів на вітер» і «Обіцянка коштує тисячу таелів золота (Про людину можна судити по тому, як вона тримає слово)».

Зараз багато хто не розуміє, чому в давнину дуже серйозно ставилися до висловлених слів. Сучасні люди схильні, не замислюючись щось обіцяти. Деякі корисливі навіть дають обіцянки, які не збираються виконувати. Ось приклад.

Чоловік зраджував свою дівчину. Вона дізналася про це й під час обіду з друзями сказала, що їй відомо. Чоловік усе заперечував і навіть поклявся: «У мене нічого немає із цією жінкою. Якщо я брешу, нехай мій батько помре, а мати відправлять до табору примусової праці!»

Почувши таку серйозну присягу, дівчина перестала сперечатися і повірила його словам. Усі присутні друзі стали свідками цих слів.

Через три місяці молодій людині зателефонували й повідомили, що його батько помер. Він спішно приїхав до батька, і йому сказали, що той помер від серцевого нападу на кухні кілька днів тому. Коли приїхала швидка допомога, він був уже мертвий.

Незабаром після похорону поліція зупинила фургон, у якому їхала мати, і виявила в ньому багато підроблених сигарет. Жінку засудили до двох років ув’язнення.

Цю історію дізналися всі друзі тієї молодої людини. Вони зазначили, наскільки правильно мовиться, що «в трьох футах над головою перебувають божества!»

Історія про те, як Пан Цзюань порушив присягу

У період царств у стані війни (475–221 рр.) Сунь Бінь і Пан Цзюань разом вивчали військову стратегію під керівництвом відлюдника Гуйгуцзі. Пізніше Пан Цзюаня взяли на службу в царстві Вей.

Перед розставанням Пан і Сунь спалили пахощі, і Пан присягнув: «Якщо в мене все вийде, я пошлю когось за тобою, щоб поділити з тобою мою славу. Якщо я порушу цю обітницю, нехай стріли пронизають мені серце!

Військові досягнення Пана були блискучими, і правитель царства Вей Хуэй відзначив його званням генерала. Але Пан не запросив Суня розділити з ним славу, як обіцяв, бо заздрив талантам Суня.

Цар Хуей дізнався про таланти Суня і наказав Пану запросити його до царства Вей. Пан зробив це неохоче. Він задумав убити Суня після того, як той прибув до Вей, помилково звинувативши його в зраді.

Посланник із царства Ци допоміг Суню втекти до царства Ці, де йому запропонували посаду військового стратега й помічника генерала Тянь Цзі.

Пізніше, під час битви між царствами Ці і Вей, Пан потрапив у засідку й був убитий стрілами в серці.
У китайській традиційній культурі присяга чи обіцянка — це дуже урочисте й священне дійство. Молодята кланялися небу й землі і присягалися по-доброму ставитись один до одного до кінця життя; коли друзі ставали названими братами чи сестрами, вони спалювали пахощі, ставали навколішки й давали присягу.

Здійснюючи ці священні ритуали, люди просили Богів неба й землі підтримати їх за дотримання обітниці та покарати за її порушення.

У «Романі про династії Суй і Тан» Цинь Цюн і його двоюрідний брат Луо Чен пообіцяли навчити один одного «булаві сім’ї Цинь» й «списом сім’ї Луо» й поклялися не приховувати жодних секретів.

Цинь Цюн присягнув: «Якщо я хоч щось приховаю, нехай мене вирве кров’ю, і я помру!» Луо присягнув: «Якщо я хоч щось приховаю, нехай я помру від стріл, що пронизали моє тіло!»

Однак кожен із них приховав один-єдиний секретний прийом своєї сім’ї, і в результаті один помер від блювоти кров’ю, а інший — від стріл.

Імператор Цяньлун продовжив своє життя, виконавши обіцянку

Боги неба і землі стежать за добрими й злими вчинками людей, тому давати обітницю — серйозна справа. Абсолютно всіх: імператорів, генералів, високопосадовців, героїв і простих людей, судять за одним законом. Кожна думка людини відома небу й землі — і це однаково всім.

Імператор Цяньлун із династії Цін правив 60 років. Переодягнувшись так, щоб його не впізнали, він шість разів їздив на південь від річки Янцзи, щоб перевірити як там живуть люди.

Говорили, що під час однієї поїздки він побачив ворожку в Нанкін. Та стверджувала, що знає минуле й майбутнє імператора Цяньлуна і знає, чому він звернувся до неї. Вона навіть сказала імператору, що він проживе ще три місяці.

Імператор Цяньлун подумав, що провісниця каже дурниці й зі сміхом пішов. Потім він наказав помічникам повернутися і вбити її. Але на той час віщунка уже пішла, залишивши по собі послання: «Я богиня-зірка з небес.

Зійшовши на трон, ти сказав, що царюватимеш не довше 60 років. Зараз триває 60-й рік твого правління. Якщо ти не зречешся престолу й не передаси престол наступнику, то царюватимеш довше, ніж твій дід. Якщо ти, як імператор, не виконаєш обіцяне, ти будеш засуджений небесами! Будь ласка, не порушуй обіцянку й будь пильний!»

Задовго до цього імператор Цяньлун насправді поклявся перед усіма придворними чиновниками, що не правитиме довше за свого діда — імператора Кансі. А той сидів на троні 61 рік.

Ворожка лише нагадала імператору про його обітницю, тож після того, як імператор Цяньлун повернувся до столиці, він передав трон п’ятнадцятому принцу Юн Яню, відомому як імператор Цзяцін.

Вийти з КПК (комуністичної партії Китаю), щоб бути в безпеці

Багато китайців, мабуть, пам’ятають, що вони теж склали обітниці, коли вступали до організацій Комуністичної партії Китаю, таких як Молоді піонери, Ліга молоді чи сама партія. Вони поклялися «все життя боротися за комунізм», «віддати своє життя партії і ніколи її не зраджувати».

Правління КПК призвело до смерті понад 80 мільйонів людей, які загинули під час її політичних кампаній. Цю партію наскрізь корумповано. Вона переслідує людей за їхні переконання, зокрема, послідовників Фалуньгун. За наказом компартії в багатьох практикувальників Фалуньгун насильно вирізали органи.

Добро винагороджується, а зло карається

Як свідчать прислів’я: «Вбивці мусять заплатити життям за життя» і «Добро винагороджується добром, а зло карається». Люди, які перебувають у КПК, побічно причетні до корупції й вбивств невинних людей. Ті, хто присягнув «присвятити життя партії», пов’язав себе з нею назавжди. Тож покарання може набути форми стихійного лиха або епідемії.

Але люди можуть захистити себе, вийшовши з організацій КПК. І це треба робити щиро, а не формально.

Кожен, хто брав участь у репресіях послідовників Фалуньгун або з корисливих спонукань або заради політичної вигоди вступив у змову з КПК, має зупинитися і знайти спосіб спокутувати провину.
Скасування обітниць присвятити своє життя КПК ні в якому разі не може бути на словах. Це справді життєво важливий крок, який визначить долю людини у найкритичніший момент історії.

Ван Цінлань

Джерело: Minghui.org

Ось кілька прикладів.

Ризикувати власним життям, здійснюючи добру справу

В «Май Ю Цзі», збірці оповідань часів династії Цін, описано люту епідемію. Вмирали цілі сім’ї, і хто наближався до заражених, теж вмирав.

Тоді жив учений на ім’я Ван Юйсі. Якось уночі його вчитель Чень Цзюньшань і четверо членів його сім’ї померли від чуми. Їхні родичі та сусіди боялися наближатися до мертвих.

З поваги до свого вчителя та зі співчуття до його родини Ван пішов у будинок, щоб навести лад і поховати мертвих. Там він виявив ще живе немовля і знайшов лікаря, який вилікував його. Попри тісний контакт із хворими, Ван залишився здоровим. Люди, які знали про це, говорили, що Бог захистив вченого за його доброту та добрі вчинки.

Цнотлива вдова

1835 року в районі Ханчжоу (в сучасній провінції Чжецзян) спалахнула епідемія. Померлих було так багато, що не вистачало трун.

Син чоловіка на ім’я Цзінь помер молодим, а вдова померлого зберігала цнотливість понад 30 років. Напередодні Нового року Цзінь почув, як хтось, проходячи повз будинок, сказав: «Тут живе добродійна вдова». Вранці Цзінь вийшов із дому й побачив велике червоне коло на дверях. Він подумав, що його намалювали діти й не звернув на нього уваги.

Влітку епідемія поширилася ще більше. У кожній родині вмирали люди. Тільки в сім’ї Цзіня ніхто не хворів. Тоді Цзінь зрозумів: червоне коло — це знак, залишений божеством для захисту його сім’ї. Доброчесність його невістки здобула не тільки повагу жителів села, а й благословення Бога.

Добрі справи несуть користь наступним поколінням

Фен Шисін був чиновником за часів династії Сун. Якось у молодості на Новий рік він побачив групу дивних людей. З цікавості чоловік запитав, хто вони такі. «Ми — привиди чуми, які розносять хворобу на початку Нового року», — відповів один із них.

«А що буде з моєю сім’єю?» — Запитав Фен.

«Починаючи з твого діда, три покоління у вашій родині були доброчесними людьми. Вони робили добрі справи й не чинили поганих. Тож із твоєю сім’єю все буде добре», — відповів привид. Пізніше епідемія почалася, і в цьому районі лише в родині Фена ніхто не помер.

Теперішній час

Комуністична партія Китаю (КПК), яка захопила владу в 1949 році, занапастила безліч людей. Понад 80 мільйонів людей було вбито або померло з інших неприродних причин. Усе це сталося в ході політичних рухів компартії, включно репресії мирної практики вдосконалення Фалунь Дафа (Фалуньгун), що ґрунтується на принципах «Істина, Доброта, Терпіння».

У традиційній китайській культурі вважається, що коли правителі чинять погано, їх і їхніх послідовників можуть спіткати лиха. Крім того, в країні можуть розпочатися епідемії. Щоб залишитися в безпеці під час лиха, потрібно відмовитися від комуністичної ідеології та вийти з компартії Китаю. Прислухаючись до своєї совісті й не поступаючись моральними принципами, ми знову здобудемо здоров’я, безпеку та щастя.

Ань Сінь

Джерело: Minghui.org

Фань Чжун’янь, політик і вчений, що жив у період династії Сун, у своєму найвідомішому творі «Записки про Юеянську вежу» писав:

«Не радій матеріальній вигоді та не горюй про особисту втрату»;

«Завжди щонайперше думай про інших, а не про себе, і не припиняй зусиль, поки всі навкруги не будуть задоволені тим, що в них є».

Ці думки виходили з його глибокої віри в буддизм. Він став праведним урядовцем, який дбав про людей і приділяв увагу освіті.

Одного разу Фань купив будинок. Майстер Фен-шуй сказав, що люди, які житимуть у ньому, і їхні нащадки насолоджуватимуться багатством і процвітанням.

Почувши ці слова, Фань відкрив у будинку школу для місцевих дітей. «Хіба це не добре, якщо не лише моя сім’я, а ще більше людей насолоджуватимуся багатством і процвітанням?» — пояснив він свій вчинок.

Добрі справи, які робив Фань Чжун’янь, принесли благословення не лише йому, але й усій його сім’ї. Його чотири талановиті сини стали високими чиновниками. Переказують, що їхній рід процвітав 800 років.

Діяння Фаня не були чимось незвичайним у ті часи. У давнину люди прагнули покращувати свій характер і чинити благородно. Вони ставилися до інших із добротою й допомагали нужденним. Це вело до накопичення доброчесності й усунення поганих ознак.

Добрі вчинки змінюють долю

У Тайпін Гуанцзу («Великі записи епохи Тайпін») є історія про Пей Ду, високопоставленого чиновника династії Тан. Коли Пей був молодим, ворожка передбачила йому, що він житиме в злиднях і помре від голоду.

Якось Пей побачив у храмі жінку, яка пішла додому після молитви, а сумку забула. Він став чекати її повернення, але вона не повернулася, і тоді Пей узяв сумку із собою. Другого дня він рано прийшов у храм і побачив цю жінку та її хвилювання. На запитання Пея вона відповіл, що загубила сумку з двома цінними поясами, один із яких прикрашений нефритом.

Дізнавшись, якого кольору був пояс і як він виглядав, Пей повернув сумку жінці. Вона подякувала йому й запропонувала взяти один із поясів, та Пей відмовився й пішов собі.

Пізніше при зустрічі з ворожкою Пей дізнався, що його доля змінилася й тепер Небеса допомагають йому за доброчесність. Згодом він став високопоставленим чиновником і служив чотирьом імператорам.

Джерело: ru.minghui.org

«Напевно, нам ліпше прийти сюди іншим разом, — мовив чоловік. — Там росте персикове дерево, і гадаю, що діти забралися на нього за персиками. Якщо ми підійдемо ближче, вони можуть злякатися, впасти і травмуватися».

«Направду, нам немає потреби повертатися, – відповів з усмішкою майстер фен-шуй. – Ваша доброта – це найкращий прояв фен-шуй. Не важливо, де ви зведете дім. Ви й ваша сім’я в будь-якому разі будуть благословенні».

Ця історія багато про що нам свідчить. Чимало людей прагне знайти удачу і благополуччя. Насправді, усе міститься в нас самих — якщо ми намагаємося бути хорошими людьми, то святі побачать це і благословлять нас.

У повені є очі

У сучасному Китаї, де мораль стрімко котиться вниз, практикувальники Фалуньгун дотримуються традиції, цінують доброчесність і намагаються бути хорошими людьми. Фалуньгун (Фалунь Дафа) – система вдосконалення душі й тіла, яка ґрунтується на принципах «Істина, Доброта, Терпіння». У 1999 році компартія Китаю (КПК) почала переслідування Фалуньгун, але практикувальники ніколи не вагалися у своїй вірі в добро й за свою праведність і чесність отримали благословення.

У серпні 2020 року в провінції Сичуань сталася велика повінь і багато людей вимушено виїхали. У річках Мінь, Даду й Ціньї (трьох притоках річки Янцзи) швидко підвищувався рівень води, яка навіть просякла пальці ніг висіченій у скелі гігантській 71-метровій статуї Будди в міському окрузі Лешань провінції Сичуань, чого раніше ніколи не траплялося.

О 5 годині ранку 18 серпня 2020 року жителям села, розташованого біля річки Ціньї, веліли негайно виїхати, бо пік повені очікувався о 8 годині ранку. Люди від’їжджали, але сім’я практикувальника Фалуньгун на якийсь час затрималася, допомагаючи іншим. До 9 години ранку вода затопила землю, фундаменти деяких будинків і рибні ставки. Коли до будинку практикувальника підійшла вода, його сім’я вже встигла переїхати в безпечне місце.

Коло 4 години дня вода відступила, люди повернулися в село. Дивовижно, але вода не перетнула греблі, яка оточувала землю практикувальника, і не залила його будинок. Водночас були затоплені деякі місця й будинки (подекуди навіть обрушилися стіни), розташовані на вищому рівні.

Попри те, що ставок із рибою практикувальника Фалуньгун був затоплений, жодна риба не покинула його, продовжуючи плавати у ставку, ніби нічого й не сталося. «Це справжнє диво!» — захоплено вигукнув брат практикувальника.

На вебсайті «Мінхуей» опубліковано багато таких історій про людей, які отримали благословення за підтримку практикувальників Фалуньгун. Їхні долі змінилися накраще, так як вони прийняли серцем слова «Фалунь Дафа несе добро» й «Істина, Доброта, Терпіння – праведні принципи» й часто та щиро їх повторювали.

Як сказав на початку цієї статті майстер Фен-шуй, коли ми по-справжньому цінуємо доброчесність і живемо як велить сумління, то про нас подбають.

Джерело: en.minghui.org

Крім того, у «Коментарях Цзо» викладені небесні принципи, божественне натхнення, космічні знамення й пояснення до різних аспектів суспільного життя, які автор визнав за необхідне залишити як науку нащадкам.

Китайські прислів’я та ідіоми з «Коментар Цзо» сприяли поширенню традиційної культури та моральних цінностей, які зіграли важливу роль у створенні основи для розуміння сучасними людьми Фалунь Дафа.

Нижче наведено цитати з цього класичного трактату.

1. Необхідно слухати і приймати хороші поради так, як можна спостерігати за хвилястим потоком води. (8-й рік ери правління князя Чена, «Коментарі Цзо»)
2. Хто без недоліків? Однак для людини не може бути більшого досягнення, ніж усвідомлення своїх помилок і їх виправлення. (2-й рік ери правління князя Сюаня, «Коментарі Цзо»)
3. Прагніть до знань і не збивайтеся зі шляху. (13-й рік ери правління князя Чжао, «Коментарі Цзо»)
4. Усі доброчесності пов’язані зі щирістю й шанобливістю. Той, хто зможе проявляти щирість і повагу, безсумнівно, доброчесна людина. (33-й рік ери правління князя Сі, «Коментарі Цзо»)
5. Вдосконалюй себе — не дорікаючи іншим. (2-й рік ери правління князя Мінь, «Коментарі Цзо»)
6. У книгах Чжоу йдеться: «Велике Небо не має пристрастей. Воно допомагає лише доброчесним людям». І ще: «Це не звичайне просо, від якого виходить аромат; це чудова доброчесність, яка поширюється всюди». (5-й рік ери правління князя Сі, «Коментарі Цзо»)
7. Тільки доброчесна людина отримає благословення й захист богів. (5-й рік ери правління князя Сі, «Коментаря Цзо»)
8. Доброчесність настільки ж всеосяжна, як і безмежна. Вона настільки ж неосяжна, як Небо й Земля. (29-й рік ери правління князя Сян, «Коментарі Цзо»)
9. Слова високоморальної людини — правдиві й підтверджені фактами. (8-й рік ери правління князя Чжао, «Коментарі Цзо»)
10. Я не обдурю вас; ви не обдурите мене. (15-й рік ери правління князя Сюань, «Коментарі Цзо»)
11. Своїми неправедними вчинками ви завдаєте шкоди самому собі. (1-й рік ери правління князя Інь, «Коментарі Цзо»)
12. Карати зло й заохочувати добро. (14-й рік ери правління князя Чена, «Коментарі Цзо»)
13. Для щастя і страждань нема воріт, через які вони можуть прийти; кожна людина отримує те чи інше зі свого серця. (23-й рік ери правління князя Сяну, «Коментарі Цзо»)
14. Доброту не можна втрачати, а ненависть не можна довго носити в душі. (6-й рік ери правління князя Іня, «Коментарі Цзо»)
15. Треба всіляко сприяти доброчесності, однак, при знищенні того, що зіпсовано, щоб ніхто не міг залишати каменя на камені. (1-й рік ери правління князя Ай, «Коментарі Цзо»)
16. Хороша людина неодмінно переконається, що розібралася у важливих і довгострокових проблемах, тоді як погана переймається лише дрібними теперішніми справами. (31-й рік ери правління князя Сяну, «Коментарі Цзо»)
17. Той, хто, потрапляючи в біду, не забуває про справи інших людей — віддана людина. (1-й рік ери правління князя Чжао, «Коментарі Цзо»)
18. Ощадливість є загальною доброчесністю, а марнотратство — найбільшим злом. (24-й рік ери правління князя Чжуан, «Коментарі Цзо»)
19. Відмова від доброчесності й правдивості є основною причиною всіх бід. (24-й рік ери правління князя Сі, «Коментарі Цзо»)
20. Пошук легких шляхів і задоволень є отрутою, і не повинен переростати в пристрасті. (1-й рік ери правління князя Міня, «Коментарі Цзо»)
21. Сумлінність і чесні наміри — це основа держави, яка веде людей до процвітання. (25-й рік ери правління князя Сі, «Коментарі Цзо»)
22. Гарне ім’я свідчить про доброчесність людини, а доброчесність є основою держави. (24-й рік ери правління князя Сяну, «Коментарі Цзо»)
23. Висловлюю згоду з тим, що прості люди схвалюють чи бажають змінити, і не турбуюся про те, що вони не схвалюють. (31-й рік ери правління князя Сяну, «Коментарі Цзо»)
24. Працьовитість — душа будь-якої справи й запорука добробуту. (12-й рік ери правління князя Сюаня, «Коментарі Цзо»)
25. Винагорода, надана тому, хто відчуває нестачу в доброчесності, є прелюдією до лиха. (2-й рік ери правління князя Міня, «Коментарі Цзо»)
26. Важко йти проти гніву громадськості. Не рекомендується вимагати виняткового права для самого себе. (10-й рік ери правління князя Сяну, «Коментарі Цзо»)
27. Вчинити неправильно й не виправити свою помилку — це перший крок на шляху до загибелі. (7-й рік ери правління князя Сяну, «Коментарі Цзо»)
28. Гордість, марнотратство, розпуста і хтивість ведуть до злиднів і втрат. (3-й рік ери правління князя Іня, «Коментарі Цзо»)
29. Якщо натовп бунтівних і довірених підлеглих, а також члени їхніх сімей покинуть тебе, то важко буде самостійно досягти своєї мети. (4-й рік ери правління князя Іня, «Коментарі Цзо»)
30. Коли посадові особи не заслуговують на довіру, обов’язково виникають лиха. Втрата прихильників призводить до загибелі. (14-й рік ери правління князя Сі, «Коментарі Цзо»)
31. Загибель держави відбувається через корупцію посадових осіб. Чиновники втрачають доброчесність, приймаючи й даючи хабарі за дорученням начальства. (2-й рік ери правління князя Хуаня, «Коментарі Цзо»)
32. Держава процвітає, коли правителі оберігають людей від страждань, що є благом. Держава гине, коли правителі ставляться до своїх людей із неповагою, зневагою і з зарозумілістю, і через це відбуваються стихійні лиха. (1-й рік ери правління князя Ая, «Коментарі Цзо»).
33. Якщо ви любите дітей, то повинні навчити їх бути добрими, а не потурати їхньому моральному розкладанню. (3-й рік ери правління князя Іня, «Коментарі Цзо»).