Стародавні історії: як дочки розплатилися за жорстокість матерів

Китайський учений Цзі Юнь (1724—1805 рр.) уклав збірник повчальних оповідань «Нотатки з хатини “Велике в малому”», щоб попередити майбутні покоління. Нижче наведемо з нього дві історії.

Ревнива дружина

За часів династії Сун (960—1127 рр.) в окрузі Хен’ян жив повітовий начальник, який мав прізвище Чжоу. Через три роки після смерті дружини Чжоу одружився з іншою жінкою, у якої вже були три дорослі дочки. Чжоу завжди дбав про пасербиць і ставився до них, як до рідних.

Однак друга дружина виявилася вельми злісною й ревнивою. У сім’ї Чжоу жило кілька наложниць, дві вже завагітніли. Нова дружина коли лиш видавалася нагода затівала сварки й підшукувала привід, щоб їх відшмагати. З її появою спокійні дні в будинку закінчилися.

Нещасні жінки намагалися захищати животи від ударів. Але дружина Чжоу навмисно била їх палицею по животах. Якось після чергового побиття в обох наложниць трапилися викидні, і вони померли від жахливого болю.

Чиновник Чжан Цісянь (942—1014 рр.) чув про сім’ю Чжоу, але після того як пішов зі служби, довгий час не отримував про них звісток.

Одного разу старий знайомий розговорився з Цісянем і в бесіді згадав родину Чжоу.

Виявилося, що після смерті двох наложниць три падчерки Чжоу вийшли заміж і жили в Хен’яні. Не минуло й п’яти років, як усі три сестри померли під час пологів. Перед смертю вони жахливо страждали і кричали від страшного болю.

Після їхньої смерті матір, ридаючи, каялася в злочині. Вона молилася перед статуєю Будди й запалювала ладан. Але це їй не допомогло. Жінка не змогла перенести горе й через рік пішла за дочками в могилу.

Чжан Цісянь процитував фразу зі стародавньої книги:

«Небесні сітки розкинуті всюди, і хоча чарунки їх не густі, а все ж ніхто не вислизне».

Це означає, що Небеса справедливо винагороджують за добро й карають за зло. Тих, хто коїть зло, зрештою належно покарають, і нікому цього не уникнути.

Жорстока господиня

У період Цінської династії (1644—1912 рр.) знайомий з округу Дунгуан розповів Цзі Юню про такий випадок.

У багатій родині росла дівчинка п’яти-шести років. Якось вона вирушила до театру, і дорогою її викрали і продали.

Приблизно через п’ять років торговця людьми зловили і привели до влади. Чоловік визнав провину й розповів, що колись підсунув дівчинці з багатої сім’ї снодійне, вкрав її і продав. Після того як уряд довідався, де живе викрадена, її знайшли й відправили додому.

Після щасливого возз’єднання рідні помітили, що дочка має жалюгідний вигляд. Усе тіло покривали шрами від батога, палиць, ножів, опіків, навіть були сліди від нігтів і зубів.
Мати засмутилася так, що проплакала кілька днів, тримаючи доньку на руках. Кожного разу, коли вона думала, що довелося пережити дитині, її душили сльози.

Дочка розповіла, що господиня сім’ї, куди її продали, поводилася з нею вкрай жорстоко. Через свій юний вік дівчинка не знала, як бути, кожен день її з’їдав страх. Трохи подорослішавши, щоб покласти край мукам, вона навіть задумалася про самогубство.

Одного разу дівчинці приснився старий, який сказав:

«Ти не можеш накласти на себе руки, тобі потрібно перенести ще два опіки і 100 ударів палицею. Коли відпрацюєш карму, тоді зможеш повернутися додому».

Так і сталося. Однієї днини господиня прив’язала нещасну до дерева й відшмагала. Відразу після сотого удару за дівчинкою приїхали.

Причина її страждань була в тому, що мати завжди безжально ставилася до дівчат які прислужували в будинку. Мало хто залишався без шрамів. Варто було матері глянути на служниць, вони тут же бліднули від страху. Як мати зверталася з прислугою, так само обійшлися з її дочкою.

Попри труднощі, які обрушилися на дочку, мати не побажала розкаятися. Пізніше в неї на шиї утворилася виразка. Коли вона лопнула, жінка померла відразу, а її рід згодом занепав.
Але ж щире покаяння могло принести полегшення.

Які іще історії із Стародавнього Китаю ви б хотіли прочитати?

Джерело: EpochTimes