Все життя шукав Учителя

Добридень! Мене звуть Куан Тефу. Мені 72 роки. Раніше я викладав «Ушу» та займався китайською медициною понад 40 років. З восьми років я почав займатися цігун, після десяти років, у селі, я вивчав рукопашну майстерність. Після переїзду в Гонконг, я безперервно переймав майстерність у відомих вчителів. У мене було понад учителів, крім Шаолінь, Удан, Тайцзи з родини У, я ще займався по інших школах цігун. Захоплено займався Гунфу. Тренувався я самостійно щиросердно й домігся певних успіхів. У Гонконзі відкрив пункт із викладання ушу, мав популярність. Мені дали прізвисько «залізний чоловік», яке залишилося за мною до цього часу.

У 1971 році я емігрував до Америки. Жив коштом відкритого мною пункту з викладання ушу й лікування синців, розтягнень, переломів, вивихів тощо. Крім цього, я вклав усю душу у вивчення китайського гунфу, хотів досягти найвищого рівня.

Мій пункт із викладання ушу — це моя лабораторія. Один з американських студентів вагою за 100 кг, лише доторкнувшись до моєї руки й ноги, відлетів на досить велику відстань, а після цього, не встигнувши доторкнутися до мене, він знову відлетів. Цієї майстерності я навчив моїх учнів, багато з них отримали звання чемпіонів. Також очолював «Товариство дружби й поширення китайського гунфу в США». На честь пам’яті про моїх учителів різних шкіл, я відкрив «Школу китайської майстерності». У 70-х роках я виступав у Бостоні, Сіетлі, Нью-Йорку, Пуерто-Рико, Тайвані та показував майстерність різних шкіл цігун. У 80-х роках побував у Гонконзі, Тайвані й Америці, лікував деякі важковиліковні хвороби за допомогою цігун.

Я — лікар китайської медицини, крім діагнозу по пульсу, огляду, прослуховування та нюху, розпитування й промацування пульсу, ще використовував цігун, як допоміжний метод, щоб дати точнішу діагностику деяким пацієнтам із важкими хворобами. У цигун є різноманітні незрозумілі явища, наприклад, я можу бачити як мій Юаньшень [головна душа] відірвався від тіла й полетів у Токіо, Париж. Я бачив, що він повернувся в рідне село й питав дорогу в перехожого. У сфері ушу, хоча я знаю, що за горою є ще вища гора, усе ж у душі я вважав себе не простим. Та зрештою що ж таке справжній цігун? Я цього не знав — усе життя шукав відомих учителів, щоб дізнатися що кінець кінцем являє собою цігун. Але думав і про те, що своє життя вже майже прожив, часу залишилося так мало. О, безмежні Небо й Земля, де мені знайти мого вчителя? У 1994 р. я повернувся з Америки до Китаю, побував у різних місцях, відвідав популярних майстрів. Подивіться на мене, такого старого й сивочолого! Блукання в нерішучості, хвилювання й муки — словами не передати мої почуття.

У червні 1995 року, за волею долі, я дістав книгу «Чжуан Фалунь». Після півгодинного читання я раптом побачив, що ієрогліфи світяться золотими променями, я відразу зрозумів, що «Чжуань Фалунь» — це дорогоцінна книга, яку я шукав усе життя, і нарешті, знайшов. Таку радість не висловити й не описати. Після цього, щоразу, коли відбувалася дев’ятиденна проповідь Закону, я намагався піти послухати. Коли Учитель приїхав до Америки проповідувати Закон, я намагався слідувати за Вчителем і слухати його. Мої друзі, учні-послідовники не знали, чому я так уважно слухаю проповіді Вчителя. Це тому, що звичайні люди бачать Учителя тільки в людському тілі, а я бачу Вчителя під час проповідування в золотому тілі Будди.

Щоразу, коли я слухав проповіді Вчителя, я відчував що все, що раніше було незрозумілим, стало зрозумілішим і яснішим. Я людина з поганою освітою, хоча щодня вивчаю Закон, але все ж відчуваю, що переді мною багато труднощів. На перший погляд, у книзі Чжуань Фалунь усе дуже ясно сказано, але відчуваю, що зміст має дуже глибокий. Ці почуття схожі на ті картини, які я бачу за допомогою свого небесного ока, це неможливо описати словами. Я подумав, що отримати Великий Закон Фалунь у 70 років — мені визначено долею. Я займаюся самовдосконаленням уже 2 роки, але ще не можу зрозуміти Закон, і карма в мене така велика, чи можу я досягти стану Будди? Тільки-но подумаю про це, у мене котяться сльози. Одного разу, у березні 97 року, я займався практикою разом з іншими учнями, сидячи в позі лотоса. Раптом я почув, що в правому вусі в мене звучить голос Вчителя: «Відкинь думки звичайних людей».

Я постійно дивлюся відео з вивчення китайської мови і сподіваюся, що колись зможу зрозуміти урок Учителя та обмінятися думками з учнями щодо Закону. Щоб допомагати мені займатися, учні записали на магнітофон книгу «Чжуань Фалунь».

Раніше я не розумів, що означає, коли Учитель каже: займайтеся повільно, просувайтеся поступово і якоїсь миті враз верхівка відкриється — усе стане зрозуміло. Якось у мене було таке відчуття.

Гадаю, що раніше я повільно читав книгу, щоб прочитати одне слово «Чжунь Фалунь» потрібно було багато часу, почував себе слабким, боявся, що не навчуся читати, що не вийде. Тепер я слухаю й дивлюся одну книгу менше ніж за 2 години — за місяць я досяг великого успіху. Спочатку буває зовсім незрозуміло, потім щось прояснюється і душа підвищується під час сидіння в позі лотоса, переходить на найвищий рівень. Це — прекрасний процес, його не можна передати словами. Я дійсно відчув користь від Великого Закону, це безмежний Закон Будди!

У книзі «Чжуань Фалунь» Учитель сказав, що в нас на півночі є такі люди, які хочуть самовдосконалюватися на вищі рівні ієрархії й усюди шукають учителів, витрачають багато грошей, у багатьох місцях побували, але Вчителів так і не знайшли. Відомий Вчитель ще не означає — справжній Вчитель. Зрештою, витратили час і гроші, але нічого не досягли. Такий хороший Закон перед тобою, його принесли тобі додому. Усе інше залежить тільки від тебе, чи зможеш віддатися вдосконалення? Усі ці слова, сказані Учителем саме про мене, вони дуже сколихнули моє серце. Я шукав усе життя Учителя, щоб вчитися майстерності, сам відчув, що немає такої людини як наш Учитель, який безкорисливо вчить нас, так сподівається, що нам удасться досягти повної досконалості. Учитель каже: «Шанс з’являється лише один раз, коли пройде цей незабутній час, тоді дізнаєшся, що ти насправді втратив». Тепер мені вже 70 із гаком років, я отримав таку можливість, яку чекав тисячі життів, якщо зараз не займатися вдосконаленням, то коли ще буде така можливість?! Я впевнений у собі, я обов’язково прагнутиму досягти повної досконалості.

Текст написаний у 1998 році.

Джерело