Адвокат Девід Мейтас: «Необхідно більше законів, щоб зупинити насильницьке вирізанню органів»

Міжнародна коаліція щодо припинення зловживань у сфері трансплантації в Китаї (ETAC) 24 лютого провела пресконференцію на тему насильницького вирізання органів за санкцією компартії Китаю (КПК).

Тут ми зосередимося на виступі Девіда Мейтаса, адвоката з прав людини та автора публікацій, що викривають злочини проти людства. Мейтас керував незалежними розслідуваннями насильницького вирізання органів у живих людей в Китаї. Він є автором книг «Криваві жнива: вбивство практикувальників Фалуньгун задля вирізання їхніх органів» (2009 рік), «Державні органи: зловживання в галузі трансплантації в Китаї» (2012 рік) та інших.

Під час свого виступу на форумі ETAC Мейтас детально зупинився на можливі дії з припинення насильницького вирізання органів з юридичного погляду. Він закликав ухвалити конкретніші закони, спрямовані проти КПК. Наприклад, ґрунтуючись на аналогах «Закон Магнітського», прийнятих у різних країнах, уряди цих країн можуть додати імена злочинців, які беруть участь у насильницькому вирізанні органів, до відповідних списків порушників прав людини, щоб застосовувати до них санкції. Крім цього, професійні організації та окремі особи, які брали участь у цьому жорстокому злочині — виключені [з лікарських товариств] та ізольовані [від участі в заходах, пов’язаних із питаннями трансплантації органів]. І зрештою, кожна країна має оприлюднювати звіти з трансплантаційному туризму, щоб оцінити серйозність цього питання і прийняти подальші заходи.

Закон Магнітського

Як зробити закони дієвими в питанні припинення вирізання органів у Китаї? Мейтас вважає, що сподіватися на закони КПК безглуздо, бо компартія Китаю контролює законотворчий процес у своїй країні та приймає й дотримується лише тих законів, які націлені на інших, але не на саму партію. Тобто КПК не використовуватиме свої закони, щоб завадити собі самій скоювати злочини, пов’язані з вирізанням органів.

Тому інші країни мають мати свої закони, що забороняють вирізання органів. Ухвалення таких законів певною мірою обмежить КПК. Але їх недостатньо, бо з Китаю надходить обмежена інформація.

Наприклад, КПК залучала кошти для військової системи охорони здоров’я за допомогою продажу органів, але категорично заперечує цей факт. Тому загальні закони важливі, але вони — недостатньо ефективні.

Ефективніший підхід полягає в розробленні законів, які конкретно націлені на КПК. Чим конкретніші такі закони, тим вони ефективніші.

Хорошим прикладом є «Закон Магнітського». Аналоги цього закону прийняті в багатьох країнах, але вони не отримали широкого застосування. Відповідно до цих законів порушники прав людини ризикують тим, що через поширену інформацію про них — їм заборонять в’їзд до країни, де застосовується аналог «Закону Магнітського», а їхні активи заморозять.

У багатьох країнах аналог «Закону Магнітського» застосовувався до порушників прав людини, але не до тих, хто причетний до вирізання органів у Китаї. Тому ми повинні просити країни, у яких є такі закони, додати злочинців, що вирізають органи, у списки санкцій «Закону Магнітського».

Виключення учасників злочину, пов’язаного з вирізанням органів у людей

Мейтас сказав, що, враховуючи той факт, що в Китаї в широких масштабах здійснюється вирізання органів у в’язнів совісті, до них можуть застосовувати реверсивні методи та остракізм.

Він уже обговорював це раніше у своїх статтях та на конференціях. Наприклад, у статтях, опублікованих китайськими дослідниками, часто відсутня правдива інформація щодо донорів органів. «Тягар відповідальності не має лягати на видавців чи фахівців із трансплантації органів, щоб показати, що в Китаї відбувається щось недобре. Швидше тягар має лежати на усій китайській галузі трансплантації органів, і це вона повинна показати так, щоб усі переконалися, що в’язні совісті не є джерелами органів.

Дослідження, що виходять із Китаю, які не доводять цього, не мають публікуватися», — сказав він на Оксфордській міжнародній конференції з питань глобальної охорони здоров’я й біоетики 2019 року у своїй презентації під назвою «Остракізм або участь у боротьбі з неетичними медичними дослідженнями».

Мейтас сказав, що враховуючи масштаби викорінювання органів у Китаї, ми можемо припустити, що будь-який фахівець у сфері трансплантації органів є співучасником злочину, пов’язаного з вирізанням органів. Бо, якщо немає доказів, які би довели зворотне, то ми мусимо припинити співпрацю з відділеннями трансплантації органів лікарень Китаю. Аналогічно, ми маємо припинити обмін науковими програмами.

Китайським дослідникам не слід дозволяти публікувати статті й виступати з доповідями на міжнародних конференціях, проходити навчання чи вступати в закордонні спільноти, які пов’язані з трансплантацією органів. Крім того, ми не повинні відвідувати такі зустрічі в Китаї та приєднуватися до суспільств по трансплантації органів у Китаї.

Мейтас пояснив, що якщо зворотне не буде доведено, то потрібна комплексна ізоляція чи остракізм. Він сказав, що в медичних працівників є багато способів досягти цієї мети. Замість створення нових стратегій треба застосовувати вже наявні, бо вони довели свою ефективність за короткий час. Ці фахівці мають об’єднатися і зробити так, щоб це сталося.

Досі медичні установи в Китаї отримували величезний прибуток, насильно вирізаючи органи у в’язнів совісті, бо це не пов’язано з витратами. Комплексна ізоляція допоможе їм усвідомити наслідки такої неетичної поведінки.

Повідомлення про трансплантаційний туризм

Ще одна пропозиція Мейтаса: щоб усі країни звернулися до своїх відповідних установ охорони здоров’я з проханням надавати звіти про трансплантаційний туризм.

Мейтас сказав, що ми перебуваємо в порочному крузі. Ми не маємо в розпорядженні достатньої інформації про трансплантаційний туризм у Китаї й не знаємо, наскільки погана ситуація. У результаті, ми не доклали досить зусиль, щоб зупинити цей злочин. Щоб вийти із цього порочного круга, мусимо ввести обов’язковий звіт про трансплантаційний туризм.
Тільки побачивши масштаби трансплантаційного туризму в Китай, можна дізнатися, наскільки це серйозно. Це дасть змогу працювати з учасниками цього туризму, щоб вживати подальші заходи.

Чи треба ухвалювати закони, щоб зупинити вирізання органів у Китаї? На думку Мейтаса, відповідь однозначна – «так». Але це дасть змогу ефективно приборкати злочин лише в тому разі, якщо відповідні закони застосовуватимуться в потрібних сферах.

Джерело: ru.minghui.org