Лао-цзи, давньокитайський мудрець, колись писав: «Найбільша небезпека – це жадібність». Люди сьогодні, на жаль, одержимі матеріальною вигодою.

«Люди гинуть за багатство, як птахи гинуть за їжу»

Існує китайське прислів’я про жадібність: «Люди гинуть за багатство, як птахи гинуть за їжу». Ось історія, яка це ілюструє.

Колись давно двоє чоловіків, Ван і Чжан, піднялися на гору, щоб добути деревне вугілля. Копаючи вуглевипалювальну піч, вони виявили глечик зі скарбом, і обидва були у захваті. Ван сказав Чжану: «Будь ласка, принеси нам обід. Я залишуся тут і буду охороняти скарб. Нікому про нього не кажи».

Після того, як Чжан пішов, Ван подивився на глечик і почав мріяти про те, як би було добре, якби він володів усім скарбом сам. Він почав розробляти план.

Спускаючись з гори, Чжан також думав про те, щоб залишити всі скарби собі, тому він отруїв їжу, призначену для Вана, і повернувся.

Піднімаючись назад до печі, він не помітив Вана, який ховався неподалік з мотикою. Коли Чжан дістався печі, Ван одним ударом убив Чжана.

Задоволений своїм жахливим вчинком, Ван сів насолоджуватися обідом, мріючи про своє майбутнє, сповнене багатства. Невдовзі він упав і помер, розсипавши їжу навколо себе.

Кілька птахів також спустилися на землю та почали клювати залишки їжі. Вони теж загинули.

Божество, яке спостерігало за тим, що відбувалося, зітхнуло та сказало: «Люди вмирають за багатство, так само як птахи вмирають за їжу».

Тисячі років люди в Китаї вірили в божественне. Керуючись вірою в те, що за людьми спостерігають божественні істоти, вони вважають, що добрі справи принесуть благословення, тоді як погані справи матимуть наслідки.

Уроки сучасності

Фалуньгун (також званий Фалунь Дафа) – це система медитації, яка зосереджена на принципах Істина-Доброта-Терпіння. Близько 100 мільйонів людей, як у Китаї, так і за його межами, отримали користь від цієї практики та насолоджуються добрим здоров’ям, психічним благополуччям та кращим життям.

Однак заздрість до популярності Фалуньгун виникла у колишнього лідера КПК Цзян Цземіня, який розпочав загальнонаціональне придушення цієї практики в липні 1999 року. Переслідування триває й донині.

Лю Шень з міста Женьцю провінції Хебей отримував по 20 юанів (близько 3 доларів США) на день за те, що він знімав або псував плакати, які повісили практикувальники Фалуньгун і які пояснювали факти про практику.

Одночасно Лю часто поводився непередбачувано, коли напивався, і його дружина від нього пішла. Пізніше у нього діагностували рак, і він помер у січні 2011 року.

Сяо Цзіньчжао, офіцер поліцейського відділку Баодіна провінції Хебей, також активно брав участь у переслідуванні Фалуньгун. Особливо після того, як у 2008 році він став заступником директора відділу, відповідального за переслідування практикувальників, він став ще більш фанатичним. Через кілька років у нього діагностували рак легенів, і він помер у 2023 році.

Ван Цзюлян, офіцер служби безпеки в місті Ланфан провінції Хебей, не тільки сам розривав плакати Фалуньгун, але й наказував своїй родині робити те саме. Його дочка стала дуже розпусною та покінчила життя самогубством у 2003 році. Пізніше його дружина захворіла, а Вана госпіталізували з інсультом. Після виписки з лікарні Ван продовжував псувати плакати Фалуньгун.

Родина сина Вана потрапила у велику аварію. Онук Вана помер, а його невістка отримала перелом ключиці.

З цього можна зробити висновок, що роблячи добрі справи, ми здобуваємо чесноту для себе та своїх сімей, тоді як роблячи зло, ми шкодимо і собі, і своїм сім’ям.

За матеріалами «Мінхуей»

Рекомендовані статті: Медитація, яка розкриває красу

Відео вправ та інструкції з медитації: Відео та аудіо

Посібники, опис вправ та навчальна література з медитації: Книги з медитації

Контакти практикувальників: Контакти

Ми на Фейсбуці: Yuanming Україна

Це справді важливе запитання, адже воно спонукає замислитися над тим, як поєднуються давня мудрість і сучасне суспільство.

Давня мудрість і сучасна наука

Яскравим прикладом є двійкова система числення, де числа, літери й інша інформація відображаються послідовностями нулів і одиниць. Уся сучасна комп’ютерна техніка ґрунтується саме на цьому принципі. Розробляючи двійкову систему у XVII столітті, німецький математик і філософ Ґотфрід Лейбніц наголошував, що вона віддзеркалює простоту та єдність божественного начала.

У своїх працях Лейбніц визнавав значення «І Цзін» – давньокитайського трактату, авторство якого приписують мудрецю Фу Сі. Учений вважав, що китайці задовго до нього вже осягнули секрети двійкової системи. Він писав: «Пояснення двійкової арифметики лише за допомогою символів 1 і 0, із кількома зауваженнями про її користь, проливає світло на фігуру Фу Сі у давньому Китаї».

Особливу увагу Лейбніц приділяв гексаграмам у «І Цзін». Кожна гексаграма складається з шести горизонтальних ліній – суцільних (ян) і перерваних (інь). Вони символізують взаємодію інь та ян, допомагаючи глибше зрозуміти природу людини й навколишнього світу.

У традиційній китайській культурі також існує уявлення про тісний зв’язок між людським тілом, суспільством і Всесвітом. Хоч це може здаватися неймовірним з огляду на космічні відстані, схожу загадку ставить перед нами й сучасна наука, зокрема феномен квантової заплутаності.

У класичній механіці на об’єкти впливає лише їхнє безпосереднє оточення – це принцип локальності. Проте в квантовій механіці пара заплутаних частинок (одна зі спіном за годинниковою стрілкою, інша – проти) поводиться так, наче обмінюється сигналами швидше за світло. Альберт Ейнштейн назвав це явище «моторошною дією на відстані».

Більше того, науковці вже змогли візуалізувати хвильову функцію двох заплутаних фотонів за допомогою цифрової голографії. У статті в журналі Nature Photonics 2023 року під назвою «Інтерферометричне зображення амплітуди й фази просторових біфотонних станів» дослідники з Оттавського університету та Римського університету Ла Сапієнца змогли відтворити символ інь та ян у схемі тайцзі.

Гармонія між людиною та довкіллям проявляється в багатьох аспектах. Китайські ієрогліфи, що означають музику й медицину, мають спільну вимову (юе) й подібне написання. Це перегукується з «Трактатом Жовтого імператора про внутрішнє» – відомим давнім медичним текстом, у якому сказано: «Музика лікує серце, а медицина – тіло».

Крім того, п’ять основних тонів традиційної китайської пентатоніки (гун, шан, цзюе, чжи, юй) відповідають п’яти елементам – землі, металу, дереву, вогню та воді. Вони ж пов’язані й з основними внутрішніми органами – селезінкою, легенями, печінкою, серцем і нирками. Давня мелодія «Мантра чистого серця та вселенського милосердя» допомагала врівноважити дихання, заспокоїти розум і зміцнити здоров’я.

Ця мудрість актуальна й сьогодні. Наприклад, у відомому музичному коледжі Берклі діє Інститут музики й здоров’я, який має на меті покращення фізичного та психічного стану людини через музику.

Сучасна ідеологія та традиційні цінності

Під впливом новітніх технологій багато людей схильні довіряти лише тій науці, яку вже знають, і відкидати інші погляди. Через це вони дедалі більше зосереджуються на матеріальному, нехтуючи традиційними духовними орієнтирами.

Одним із прикладів є тривожність, що стала буденністю сучасного життя. Люди часто прагнуть більшого, ніж можуть собі дозволити, і нарікають, коли їхні сподівання не справджуються. Та в традиційній китайській культурі вважається: багатство людини залежить від її чеснот, а соціальний статус відповідає моральним заслугам. Тож слід працювати старанно й спокійно, не женучись за примарними бажаннями.

В «І Цзін» сказано: «Велика відповідальність ґрунтується на великій доброчесності». Тобто чеснота приносить благословення й удачу, подібно до того, як вода тримає на плаву човен. Якщо ж води мало – човен не витримає.

Цзень Ґофань, видатний чиновник часів династії Цін, є прикладом людини, яка поєднала традиційні цінності з особистим розвитком. Він глибоко шанував класичні вчення й постійно працював над удосконаленням власного характеру. Черпаючи натхнення в «І Цзін», він розумів важливість балансу інь і ян: не лише прагнути досягнень (ян), а й плекати смирення та самодисципліну (інь). Після великих перемог він приписував успіх іншим і навіть скорочував чисельність війська, щоб заспокоїти імператора.

У повсякденному житті Цзень наголошував на чесності, повазі, спокої, обережності й наполегливості. Щодня він вів щоденник і аналізував власні вчинки. Особливу увагу приділяв «дисципліні в самотності»: навіть залишаючись наодинці, він зберігав гідність і не потурав слабкостям. Такі риси здобули йому не лише повагу оточення, а й підтримку багатьох талановитих людей. Його приклад показує: коли людина цінує доброчесність і духовне зростання, успіх приходить сам собою.

На жаль, у сучасному суспільстві цей принцип майже не шанують. Особливо в материковому Китаї багато хто прагне миттєвого збагачення й слави, навіть якщо це завдає шкоди іншим. Ще гірше, що індустрія мистецтва та розваг нерідко зосереджується на чуттєвих насолодах і розпусті, що веде до морального занепаду.

У давнину було інакше. За легендою, Фу Сі створив сє – щипковий інструмент, подібний до цитри, щоб «умиротворювати серце та живити душу». Вважалося, що чистота й гармонія інь і ян підносять людину, наближаючи її до божественного.

Продовження буде.

За матеріалами Мінхуей

Рекомендовані статті: Медитація, яка розкриває красу

Відео вправ та інструкції з медитації: Відео та аудіо

Посібники, опис вправ та навчальна література з медитації: Книги з медитації

Контакти практикувальників: Контакти

Ми на Фейсбуці: Yuanming Україна

Вимірювання пульсу через нитку

Одного разу дружина імператора Тайцзуна, імператриця Чжансунь, була вагітна вже понад 10 місяців і не могла народити. Вона почувалася жахливо і практично не вставала з ліжка. Придворні лікарі намагалися їй допомогти, але її стан не поліпшувався. Тайцзун був дуже стурбований цим і не знав, що робити. Міністр на ім’я Сюй Маогун порадив імператору запросити Сунь Симяо.

У стародавні часи, коли моральні стандарти у відносинах між двома статями були високими, будь-який фізичний контакт між чоловіком і жінкою був заборонений, якщо вони не перебували у шлюбі. Не було жодних вийнятків навіть для лікарів. Під час обстеження жінок придворні лікарі не торкалися до них.

Сунь докладно розпитав про стан здоров’я імператриці у її служниць, потім уважно вивчив діагноз, який їй поставили інші лікарі, а також прописані ними рецепти ліків. Після цього він дістав червону нитку і попросив служницю обернути один кінець нитки навколо правого зап’ястя імператриці. Інший кінець нитки Сунь тримав у руці і таким чином вимірював пульс хворої. При цьому він навіть не бачив її, оскільки їх розділяла ширма.

Усі здібні лікарі в Стародавньому Китаї насправді вдосконалювались за системою Дао, і володіли здібностями, які люди називають надприродними. При цьому вони не демонстрували ці здібності на публіці і не хвалилися ними, а просто застосовували їх при лікуванні людей. Сунь був одним із таких лікарів.За допомогою нитки він досліджував пульс і поставив точний діагноз.

Потім він встромив голку для акупунктури в точку на середньому пальці лівої руки імператриці. Її хвороба швидко минула, і вона народила принца.

Душевний вузол

У перші роки свого правління імператор Тайцзун вів війну із зовнішніми ворогами. Одного разу він був оточений ворожими силами на вершині гори. Він зупинився біля гірської річки і почав з неї пити. Раптом він відчув виснаження і сильне запаморочення.

Драконоподібна прикраса на його головному уборі відбилася у воді, і йому здалося, що він побачив у воді змію. Після цього його не покидала думка про те, що він випадково проковтнув маленьку змію. Коли він благополучно повернувся зі своїм військом до столиці, ці нав’язливі думки про проковтнуту змію не давали йому спокою, його часто нудило, і в підсумку він захворів.

Придворні лікарі прописували йому різні ліки, але нічого не допомагало. В результаті знову запросили Сунь Симяо. Обстеживши імператора, Сунь не виявив у нього жодних фізичних відхилень.

Розпитавши докладно про прояви недуги, а також про те, коли і за яких обставин почалися перші ознаки нездужання, Сунь спочатку прописав Тайцзуну заспокійливі ліки.

Потім він попросив імператора надіти головний убір, який він носив під час військового походу, і наказати принести таз із водою. Після цього він запросив правителя підійти до тазу і зазирнути в нього. Тайцзун подивився і побачив, що відображення від прикраси на його головному уборі схоже на змію. Він раптово все зрозумів, його душевний вузол було розв’язано, і ознаки хвороби відразу ж зникли.

(Продовження слідує)

За матеріалами вебсайту Minghui

Рекомендовані статті: Медитація, яка розкриває красу

Відео вправ та інструкції з медитації: Відео та аудіо

Посібники, опис вправ та навчальна література з медитації: Книги з медитації

Контакти практикувальників: Контакти

Ми на Фейсбуці: Yuanming Україна

Сунь часто важко зітхав, коли бачив, що моральні цінності людей падають, і люди борються один з одним за славу і матеріальні вигоди, гублячи себе на цьому шляху. Він вважав, що, якщо плекати в собі чесноту, то можна знайти щастя і довголіття.

Під час правління імператора Сюаньді (559-580 рр. н.е.) Сунь жив на самоті на горі Чжуннань. Під час правління імператора Веньді (581-618 рр. н.е.) Суня хотіли призначити на посаду доктора наук в Імператорській Академії, але він відмовився, пославшись на слабке здоров’я. Своїм знайомим він сказав: «Через п’ятдесят років у наш світ прийде святий. Тоді я і допоможу йому рятувати людей».

Під час правління імператора Тайцзуна (627-649 рр. н.е.) Суня знову закликали до столиці. Імператор був вражений тим, яким молодим виглядав Сунь. Він сказав: «Дивлячись на тебе, я розумію, що треба з повагою ставитися до тих, хто практикує даосизм. Я вірю, що такі даоські святі, як Гуанчен Цзи та інші – це зовсім не вигадані персонажі». Після цього правитель не раз пропонував Суню різні посади, але той відмовлявся.

Протягом четвертого року періоду Сяньцін (659 р. н.е.) імператор Гаоцзун викликав Суня і запропонував йому посаду радника, але той знову відмовився. У 674 році Сунь попросив дозволу повернутися в рідні краї, пославшись на погане здоров’я. Правитель подарував йому хороших коней і запропонував оселитися в маєтку, який раніше належав принцесі Поян.

Усе своє життя Сунь присвятив вивченню медицини і збору лікарських трав. Він побував у багатьох відомих горах, збираючи і вивчаючи народні рецепти лікування різних захворювань.

Нащадкам Сунь залишив дві свої книжки: «Тисяча золотих рецептів» і «Тисяча золотих доповнень до основних рецептів». Сунь дуже високо цінував людське життя, тому називав ці рецепти золотими. Обидві книжки включено до великої енциклопедії стародавньої китайської медицини.

Першу книжку кілька разів видавали в Японії. На горі, де колись жив Сунь, побудували храм і його статую. Щорічно, починаючи з 3 лютого, місцеві жителі відзначають там свято в честь лікаря. Святкові заходи тривають 15 днів.

Туфлі вагою в чотири кілограми

Багато років Сунь вивчав медицину у горах разом з учителем. Він був старанним, а також мав високі моральні якості, тому вчитель передав йому всі свої знання. Коли прийшов час Суню спуститися з гір, учитель сказав йому: «У всього в людському світі є свої причини. Не дозволяй тимчасовим труднощам перешкодити тобі рятувати людей і допомагати суспільству. Я знаю, що ти не зробиш нічого, що завдасть шкоди людям і зганьбить мене, твого вчителя. Ніколи не змінюй свого початкового наміру, і тоді твої досягнення будут великими».

Зі сльозами на очах Сунь попрощався з учителем і покинув гори. Дотримуючись вказівок свого наставника, він щиро намагався лікувати людей. Однак всупереч його очікуванням, куди б він не пішов, часто він не тільки не міг вилікувати хворих, але його пацієнти навіть помирали, щойно він починав їх лікувати. Люди почали докоряти йому, лаяти і навіть його сторонитись. Тому він страждав не тільки від того, що не мав де спати і що їсти, а й через те, що йому доводилося терпіти образи і приниження.

Одного разу він не витримав і вирішив повернутися в гори. Зі сльозами він розповів своєму вчителеві про свої страждання. Наставник подивився на нього і спокійно з добротою сказав: «Я дуже добре розумію твій біль. Але це такий процес. Пізніше все зміниться. Головне – не здаватися. Коли твоє солом’яне взуття важитиме 8,5 цзинів (4 кг), ситуація зміниться на краще».

Сунь знову попрощався з учителем і пішов. Він зіткнувся з такими ж проблемами, як і вперше, але не здавався. Одного разу він ішов через болото, його ноги грузли в багнюці, яка налипала на його солом’яні туфлі, що майже порвалися. Вийшовши на сухе місце, він притулився до великого дерева, щоб підв’язати туфлі. У підсумку його взуття стало важким і безформним, але вибору не було, він взув його і рушив далі.

Через деякий час він побачив, що група людей несе на цвинтар труну, з якої капає кров. Сунь уважно оглянув кров і зрозумів, що людину ще можна врятувати. Він побіг до похоронної процесії і голосно закричав: «Зупиніться! Я можу врятувати цю людину! Вона ще жива!»

Люди не звертали на нього уваги, вважаючи, що він божевільний. Сунь благав їх зупинитися і поставити труну на землю, але ніхто його не слухав. Вважалося, що, якщо зупинятися і ставити труну на півдорозі до кладовища, це може принести нещастя. Сунь йшов поруч і голосно говорив: «У труні лежить жінка, правильно? У неї були важкі пологи, внаслідок яких не тільки дитина не вийшла з утроби, а й мати померла від великої втрати крові. У неї все ще йде кров, значить вона не померла, і її можна врятувати. Швидше поставте труну на землю, інакше буде пізно».

Почувши це, люди були дуже здивовані, адже все було саме так, як розповів цей чоловік. Вони зупинилися, поставили труну на землю і відкрили її. Сунь дістав голку і встромив її у відповідну акупунктурну точку на тілі жінки. Через деякий час вона прокинулася і скрикнула. Усі були здивовані, і якраз у цей момент почувся плач дитини. У підсумку матір і дитину було врятовано.

Звістка про цей чудесний порятунок двох життів одним уколом швидко поширилася по всій окрузі. Сім’я врятованої жінки без кінця дякувала Суню.

Наступного дня Сунь зібрався йти. Люди його не відпускали, підносили йому подарунки і гроші. З усього запропонованого він узяв лише нову пару солом’яних туфель. Потім він захотів зважити своє старе взуття і виявилося, що важить воно рівно 8,5 цзинів, як і говорив його вчитель.

Сунь вирушив далі і продовжив лікувати людей. Дивовижним було те, що тепер усі його пацієнти повністю одужували. Люди стали називати його «божественним лікарем у солом’яних туфлях».

(Продовження слідує)

За матеріалами «Мінхуей»

Рекомендовані статті: Медитація, яка розкриває красу

Відео вправ та інструкції з медитації: Відео та аудіо

Посібники, опис вправ та навчальна література з медитації: Книги з медитації

Контакти практикувальників: Контакти

Ми на Фейсбуці: Yuanming Україна

Ось дві історії стародавнього Китаю про людей, які, попри тиск, дотримувалися своєї совісті.

Чесність і порядність

За правління династії Цзінь було двоє підданих, яких звали Ван Дунь і Вень Цзяо. За заслуги перед імператором Юанєм вони отримали нагороди: Вана призначили генералом армії, а Веню дісталося звання нижче.

У їх обов’язки входило опікувати принца Сима Шао, який пізніше став імператором Мін-ді. У історичних записах можна знайти історію про цих двох підданих.

У них розповідається, что Ван Дунь підняв заколот і планував захопити столицю за допомогою свого війська. Щоб позбутись принца Ван влаштував бенкет, на який запросив високопоставлених чиновників. На ньому він намагався обмовити Сима Шао й звинуватити його в синівській нешанобливості, хоча принц славився неабияким розумом і здібностями. Ван розповідав гостям, що про неповагу до батьків він нібито дізнався від Вень Цзяо, який раніше був радником принца.

Згодом на бенкет прибув і сам Вень Цзяо.

Тоді Ван різко запитав його: «Що ви думаєте про принца?»

Вень відповів: «Я, як радник нижчого рангу, не маю права висловлювати свою думку про благородного принца».

Така відповідь не входила до планів Вана.

Він запитав: «Як ви думаєте, які переваги й здібності має принц?»

На це Вень відповів: «Таланти й знання принца великі та глибокі, і такий, як я, не має права давати йому оцінку. Але про одне я не можу замовчати: він поважає своїх батьків, виявляє синівську шанобливість і служить їм відповідно до етикету».

Згодом принц зійшов на трон під ім’ям Мін-ді. За допомогою Веня й інших чиновників новий імператор покінчив із повстанням. Після його смерті Вень обійняв посаду голови регентського уряду, оскільки синові померлого імператора Мін-ді на той момент було лише 4 роки. Вень був дуже скромним й керував країною разом з іншими радниками.

Міністр із почуттям власної гідності

У історичних записах також є історія про Сима Цзюна й Цзі Шао. За часів династії Західна Цзінь на престол зійшов імператор Хуей-ді. Але він ніколи не правив самостійно й перебував під владою регентів. Одним із таких регентів був Сима Цзюн. Але він поводився дуже зарозуміло, жадав влади й захоплювався вином і жінками. З іншого боку Цзі Шао був знаменитим ученим, міністром, і його цінували за чесний характер.

Коли Цзі служив при дворі, він приїхав до Сими порадитись у державних справах. Сима влаштував бенкет і запросив двох своїх друзів Ге Юя й Дун Ая, які також служили при дворі. Ге сказав Сима Цзюню, що Цзі Шао – дуже добрий музикант, і Ге приніс музичний інструмент.

Але Цзі відмовився грати.

Коли Сима запитав чому, Цзі пояснив: «Ви допомагаєте імператору, і всі очікують, що ви покажете хороший приклад. Хоча мій ранг нижче, я служу імператору, і якщо гратиму таку музику, це буде ганьбою для мого звання. Але якщо ви наполягаєте, мені тоді потрібно змінити офіційний одяг на повсякденний і тоді я зможу грати для вас».

Це збентежило Ге й інших, і вони пішли.

Пізніше Цзі Шао помер, захищаючи імператора. Наступні імператори шанували пам’ять Цзі за його таланти й шляхетність.

Суспільству для процвітання дуже важливо дотримуватися моральних цінностей. Але люди під тиском і заради особистих інтересів іноді забувають про них. Це особливо помітно в сучасному Китаї, який за останні кілька десятиліть зазнав впливу комуністичної ідеології.

За матеріалами «Мінхуей»

Рекомендовані статті: Медитація, яка розкриває красу

Відео вправ та інструкції з медитації: Відео та аудіо

Посібники, опис вправ та навчальна література з медитації: Книги з медитації

Контакти практикувальників: Контакти

Ми на Фейсбуці: Yuanming Україна

Спочатку Шуня звали Яо Чунхуа (тут прізвище Яо не стосується імператора Яо). Його батько був нерозумним, впертим і часто погано ставився до нього. Водночас мати Шуня була добросердою жінкою, яка піклувалася про сина. Та, на жаль, вона померла, коли Шунь був ще зовсім маленьким. Після її смерті батько Шуня взяв за дружину жінку, яка мала мало чеснот і доброти. Вона народила сина Сяна й доньку Цзи.

Сян став улюбленцем батька й матері, а із Шунем часто жорстоко поводилися всі члени сім’ї. Часом вони навіть бажали його смерті.

Важка робота

Шуня змушували виконувати всю найважчу роботу, водночас їжу він отримував погану й постійно ходив у старому зношеному одязі. Життя його було сповнене горем й негараздами. Однак, попри це, Шунь завжди проявляв повагу й турботу до батьків, і до мачухи зокрема, а також до своїх молодших брата й сестри. Він намагався всіляко підтримувати сімейну гармонію.

Щоразу, коли батьки Шуня погано з ним поводилися, його першою думкою було: «Напевно, я зробив щось не так, і це так їх розлютило». Він завжди намагався знаходити свої недоліки й виправляти свою поведінку, зберігаючи при цьому синівське благочестя в надії принести щастя своїм батькам.

Коли його брат Сян безпричинно чіплявся до нього, Шунь не дратувався, а вважав, що він як старший брат, не подає хорошого прикладу молодшому братові, тому Сяну бракувало чеснот. Шунь завжди був вимогливим до себе, намагаючись підтримувати високі моральні стандарти в думках, словах і вчинках. Іноді його охоплювало таке невдоволення собою, що він тікав у поле й голосно плакав, запитуючи себе, чому не може бути ідеальним і не може приносити радість своїй сім’ї? Багатьох людей дуже зворушила така шанобливість юнака до батьків. Кажуть, що щирість і доброта Шуня зворушили не лише людей навколо, але сколихнули Небо й Землю.

У стародавніх легендах розповідається, що, коли Шунь працював у полі біля гори Лішань, він був у повній гармонії з усім навколо: скелями, рослинами, птахами, звірами, комахами та рибою і всі вони приходили допомагати Шуню. Слони приходили, щоб допомогти йому обробляти поля, зграї птахів прилітали й виривали бур’яни. Люди, які стали свідками цього, дивувалися й захоплювалися силою чеснот Шуня, який водночас залишався скромним і шанобливим.

Стати імператором

З плином часу розповіді про чесноти й синівський послух Шуня розповсюдилися. У всій країні стало відомо, що Сунь – шанобливий син.

Тодішньому імператору Яо було вже 86 років, але в нього не було спадкоємця. Через вік він давно вже думав про гідного наступника. Якось він звернувся за порадою до своїх міністрів, і всі порекомендували йому Шуня саме через те, що той був зразком синівської шанобливості. Вони вважали, що, якщо Шунь, попри такі великі труднощі, зміг зберегти гармонію в родині, значить він, безсумнівно, зможе добре подбати про державу і свій народ.

Коли Шунь став імператором, він із сумом говорив: «Навіть зараз мої батьки все ще не люблять мене. Який сенс тоді бути Сином Неба й займати трон?»

Та, як кажуть, «Небо не розчарує старанну людину». Зрештою сім’ю Шуня глибоко зворушила його щирість, і члени родини стали добре до нього ставитися.

Синівська шанобливість

Синівська шанобливість мала велике значення в Стародавньому Китаї. Якщо хтось зміг проявляти синівську шанобливість попри погане поводження батьків і родичів, це вважалося найвищою чеснотою.

Шунь зміг здійснити це, тому його відданість батькам стала прикладом для багатьох поколінь.

За матеріалами «Мінхуей»

Рекомендовані статті: Медитація, яка розкриває красу

Відео вправ та інструкції з медитації: Відео та аудіо

Посібники, опис вправ та навчальна література з медитації: Книги з медитації

Контакти практикувальників: Контакти

Ми на Фейсбуці: Yuanming Україна

Ця історія сталася за часів династії Північна Сун, коли знаменитий Бао Чжен був прем’єр-міністром. В одному селі жив хлопчик-сирота віком років десяти. Він був інвалідом, зі зламаними ногами, і мав дуже важке життя самотнього жебрака. Перед селом протікала річка без моста. Жителям села доводилося переходити її вбрід, що було дуже незручно, й особливо важко для людей похилого віку. Ситуація погіршала, коли рівень води піднявся і річка стала непрохідною. Рік за роком ніхто нічого не хотів робити, щоб змінити ситуацію. Але одного разу люди побачили, що цей хлопчик-інвалід збирає каміння й складає його на березі річки. Вони запитали його, навіщо він це робить, і хлопчик відповів, що хоче збудувати кам’яний міст, щоб мешканцям села було легше перетнути річку. Люди не сприймали його серйозно. Багато хто сміявся з нього, вважаючи його божевільним. Але минули місяці й роки, і купа каміння перетворилася на невеликий пагорб. Жителі села почали змінювати свою думку й були зворушені наполегливістю дитини. Вони приєдналися до нього й почали збирати каміння.

Мешканці села найняли будівельників на будівництво кам’яного мосту. Хлопчик також робив усе можливе, щоб допомагати й працювати з усіма. Але перш ніж міст був побудований, хлопчикові потрапили в очі осколки каменю, і він осліп. Люди журилися, обурювалися і звинувачували Бога в несправедливості за те, що така бідна дитина з таким добрим серцем пережила таку трагедію. Але хлопчик не скаржився і далі приходив на будівництво мосту, щоб непомітно допомагати як тільки міг. Завдяки наполегливій праці всіх мешканців села міст нарешті було збудовано. Люди радісно святкували й приділяли багато уваги бідному хлопчику, який був інвалідом, а потім ще й осліп під час будівництва мосту. Хоча хлопчик нічого не міг бачити, але на його обличчі була найщасливіша усмішка в його житті.

Загибель дитини

Несподівано полив сильний дощ, ніби маючи намір змити з мосту весь бруд і пилюку. Але після гучного гуркоту грому люди виявили, що хлопчик упав на землю. Усі люди були вражені, виявивши, що хлопчика вдарила блискавка, і він був мертвий. Вони оплакували нещасну дитину, звинувачуючи Небеса в несправедливості.

Сталося так, що в цей час у село в справах приїхав прем’єр-міністр Бао Чжен, якого в народі називали «Справедливий Бао». Усі мешканці села прийшли до нього й поскаржилися на несправедливість до дитини. Вони запитали його: «Чому добрі люди не винагороджуються належним чином? Чи захочуть люди бути хорошими в майбутньому?» Зворушений емоціями мешканців села, прем’єр-міністр швидко написав слова: «Краще робити погано, ніж добре» й поїхав.

Повернувшись до столиці, Бао Чжен склав звіт про поїздку імператору, але не згадав про інцидент. Хоча він був дуже спантеличений тим, що хороший хлопчик отримав погану відплату за свої добрі справи, він почував себе незручно через те, що написав ті слова. Несподівано імператор знову покликав його поговорити з ним наодинці, тому що в імператора щойно народилася дитина. Маленький принц був дуже милим, але весь день не переставав плакати. Імператор хотів, щоб Бао глянув і визначив, чому це відбувається. Хлопчик мав дуже світлу й гарну шкіру, але на його ніжній маленькій ручці Бао помітив написані слова. Придивившись, Бао побачив, що це були ті слова, які він написав, коли був у селі. Бао сильно почервонів і кинувся стирати слова з руки принца. Як не дивно, слова відразу зникли. Імператор був засмучений зникненням слів, бо вважав це родимою плямою, і зажадав пояснень. Бао став на коліна, розповів імператору всю історію напису й попросив вибачення за те, що не розповів йому про інцидент. Імператор вирішив, що справа вельми дивна, і наказав Бао здійснити подорож у світ привидів, щоб з’ясувати, що саме сталося.

Подорож до світу привидів

Бао ліг на ліжко, поклав голову на «подушку Їнь та Ян» і вирушив у світ привидів. Виявилося, що в колишньому житті хлопчик був страшним лиходієм і чинив жахливі злочини. Потрібно було три реінкарнації, щоб відплатити за те, що він зробив. Спочатку боги влаштували так, щоб у його першому житті він був сиротою та інвалідом. У другому житті він мав стати повністю сліпим, але однаково вижити. У третьому житті його мала вразити блискавка. У першому житті хлопчик переродився бідним та інвалідом. Але він змінив свій спосіб життя, вирішив бути хорошою людиною і завжди намагався допомагати людям. Тому боги вирішили дозволити йому очистити карму перших двох життів у його першому житті, тому він осліп. Але дитина не шкодувала себе й не скаржилася. Адже, він, як і раніше, весь час думав тільки про інших. Потім боги дозволили йому також очистити свою карму третього життя у своєму першому житті. Тому його вразила блискавка. Повелитель Пекла запитав Бао: «Хіба це не добре, що можна очистити свою карму трьох життів за одне життя? Тому що він робив тільки добрі справи, завжди хотів допомогти іншим людям і ніколи не турбувався про себе, він накопичив багато чеснот. Саме тому він перевтілився в принца одразу після смерті».

Висновок

Ця народна історія дає нам, вдосконалювальникам, величезне натхнення. Принципи Всесвіту протилежні принципам нашого людського світу. Усі люди хочуть прожити хороше та комфортне життя й отримувати насолоди. Тому вони дбають про дрібні справи, борються за свої вигоди й водночас завдають шкоди іншим. Деякі навіть скоюють жахливі злочини. Для вдосконалювальників, переносити труднощі й біль — це добре, тому що це очищає карму. Щоб здобути доброчесність, потрібно звільнитися від усіх пристрастей. Звичайні люди перебувають в омані й можуть бачити тільки одну точку або одну лінію чи, щонайбільше, площину завдяки екстраполяції. Усе, що вони бачать, — це ілюзії або поверхневі образи. Практикувальники на різних рівнях можуть спостерігати речі під різними кутами й оцінювати їх за багатьма показниками. Вони можуть зрозуміти справжню суть справи.

За матеріалами «Мінхуей»

Рекомендовані статті: Медитація, яка розкриває красу

Відео вправ та інструкції з медитації: Відео та аудіо

Посібники, опис вправ та навчальна література з медитації: Книги з медитації

Контакти практикувальників: Контакти

Ми на Фейсбуці: Yuanming Україна

Чжао Куан’їнь (імператор Тайцзу з династії Сун) спочатку був генералом при імператорі Чай Шицзуні династії Пізня Чжоу.

Одного разу він опинився у самій гущі смертельної битви з ворогом. У самому її розпалі у бойового коня Чжао раптово влучила стріла. Він упав з коня, і його відразу оточили ворожі солдати.

У цей критичний момент до нього на допомогу прискакав кавалерист з криком:

«Генерале, швидко сідайте на мого коня!»

Чжао лише мимохідь глянув на свого рятівника, вскочив на його коня і знову почав запекло битись.

Десятирічний пошук рятівника

Після бою Чжао намагався знайти свого рятівника, пропонуючи нагороду кожному, хто впізнає кавалериста. Однак, на його подив, ніхто не прийшов за нагородою. Пошуки невідомого солдата тривали понад десять років, але Чжао ніколи не забував свого рятівника.

Після смерті Чай Шицзуна Чжао Куан’їнь зійшов на трон і одягнув жовтий одяг імператора в результаті військового перевороту на мосту Чень.

Незважаючи на владу і багатство, він мріяв відплатити самовідданій людині, яка врятувала йому життя. Він замовив портрет кавалериста, описавши його риси по пам’яті, і розповсюдив його по всій країні, але безрезультатно. Чжао почав підозрювати, що його рятівник загинув на полі бою.

Зустріч зі скромним героєм

Минули роки, перш ніж до палацу прибув чоловік, схожий на портрет довгоочікуваного рятівника, і мовив вартовим:

«Скажіть імператору, що людина, яку він шукає, хоче його побачити».

Почувши це, імператор вибіг до нього.

Хоча минуло багато років, Чжао відразу впізнав у чоловікові, що стояв перед ним, кавалериста з минулого. Охоплений емоціями, Чжао сказав:

«Я шукав тебе багато років. Чому ти прийшов тільки зараз? Без твого самовідданого вчинку мене б зараз тут не було».

Скромний кавалерист відповів:

«Коли я врятував вас того дня, я врятував свого командира, нашу армію і в підсумку себе. Під час бою був поранений і повернувся додому. Я бачив портрет, який ви поширили, і навіть зберіг один на пам’ять. Вашої пам’яті про мене більш ніж достатньо. Я не шукаю нагороди».

Заклик до народу

Зворушений словами кавалериста, Чжао помітив раптову зміну в його обличчі. З похмурим виразом чоловік сказав:

«Я прийшов сьогодні до палацу не за вигодою. Моє село останні два роки страждає від сильної посухи. Врожаїв не було, але місцева влада приховує катастрофу, щоб зберегти репутацію. Голод призвів до невимовних звірств. Не маючи сил сидіти склавши руки, я прийшов просити вас про милосердя і допомогу».

Почувши це, Чжао одразу розпорядився надати допомогу. Він також подарував своєму рятівникові сто тисяч таелів золота й офіційну посаду на вибір. Однак той сказав:

«Якби я хотів звання і багатства, то давно б вимагав нагороду. Я знаю свої можливості і вважаю за краще вести звичайне життя. Якщо забажаєте, використовуйте золото для надання допомоги під час стихійних лих. Це було б найвеличнішим подарунком».

Спадщина безкорисливого рятівника

Коли скромний кавалерист став перед ним на коліна, Чжао наказав йому встати і похвалив його за безкорисливість і турботу про людей. Він запропонував відправити його назад із гуманітарною допомогою, але той відмовився, не бажаючи, щоб щедрість імператора була витлумачена як особиста подяка.

Потім Чжао вручив йому особистого листа, запевнивши, що він може звернутися по допомогу в разі потреби. Чоловік зберігав лист при собі, і через роки після його смерті лист виявили в речах нащадки.

Цією скромною людиною, яка вирішила не використовувати свій зв’язок з імператором для особистої вигоди, був Сін Сун. Для багатьох порятунок імператора був би доленосною подією, але Сін Сун вважав інакше. Йому подобалося звичайне життя, він ставив благополуччя людей вище за особисту славу. Це правдива історія скромного героїзму.

За матеріалами The Epochtimes

Рекомендовані статті: Медитація, яка розкриває красу

Відео вправ та інструкції з медитації: Відео та аудіо

Посібники, опис вправ та навчальна література з медитації: Книги з медитації

Контакти практикувальників: Контакти

Ми на Фейсбуці: Yuanming Україна

Рекомендовані статті: Медитація, яка розкриває красу

Відео вправ та інструкції з медитації: Відео та аудіо

Посібники, опис вправ та навчальна література з медитації: Книги з медитації

Контакти практикувальників: Контакти

Ми на Фейсбуці: Yuanming Україна

Етикет був також важливий у сім’ї. Передбачалося, що людина буде дотримуватися хороших манер у повсякденному житті в той час, коли вона стоїть, ходить, їсть або розмовляє з іншими людьми. Хоча деякі пункти із цих правил можуть здаватися сучасним людям надто суворими, але стародавні китайці саме так дисциплінували себе. Таким чином вони підтримували правильну поведінку в суспільстві.

Згідно з «Книгою обрядів», неодруженим чоловікам і жінкам неприпустимо було користуватися спільними предметами (вішаками для одягу, рушником, гребінцем). Також передавати одне одному речі, які могли спричинити фізичний контакт. Дружина не має вітатися з молодшим братом чоловіка; наложниці батька дозволялося прати тільки одяг своїх дітей. Після заручин дівчина мала носити на голові різноколірну стрічку. Стороннім людям не дозволялося довільно входити в її кімнату.

Чоловік і жінка не могли питати імен одне одного без пропозиції свахи. Дві сім’ї не взаємодіяли, поки сім’я дівчини не погоджувалася на запропоновану за наречену ціну. Після заручин призначалися дати весілля, церемонії повідомлення про цю подію предкам і поклоніння богам. На свято запрошувалися сусіди, друзі й родичі.

Крім того, чоловікам і жінкам не дозволялося черпати воду з одного колодязя, користуватися однією ванною кімнатою для приймання водних процедур, або спати на одному ліжку. Чоловічий одяг не можна було позичати жінці, і навпаки.

Настанови Лу Дунбіня

Сучасні люди, можливо, не розуміють, чому в стародавні часи норми моралі такі суворі. Легендарний даос Лу Дунбінь, який жив за часів династії Тан і став безсмертним, наставляв своїх учнів суворо дотримуватися етичних норм і правил.

Доля людини — її статки, посадове становище й багатство — часто залежали від того, наскільки гідно вона жила й уникала неналежних стосунків. Яка б жінка не зустрілася чоловікові, він мав поводитися праведно: звертати увагу на свої думки, слова, вчинки, підтримувати дружні стосунки.

Більш конкретно, він сказав:

Хоча жінка може бути привабливою

У мене не виникне жодної хтивої думки

До старшої я буду ставитися як до старшої сестри,

а до тієї, що трохи молодша, — як до молодшої сестри

Якою б вродливою не була жінка,

одна (моя) неналежна дія зіпсує її репутацію

Це також зашкодить моїй долі й удачі,

одночасно насторожить Божество,

Оскільки відплата часто настає швидко

Я не смію чинити нерозважливо й порушувати це.

Іноді, коли чую, як інші говорять про жінок,

Я серйозно зупиняю їх

Зустрівши на дорозі гарну жінку,

Я не посмію звернути (на неї) увагу, навіть якщо мені відрубають голову.

Навіть зустрівши сестер по вірі

Я не буду говорити з ними про справи

При зустрічі з кузинами

У мене не буде випадкової близькості.

Зустрівши тітку або невістку,

Я не буду сидіти або гуляти з ними.

Зустрівши племінницю або її ровесниць,

Я залишуся серйозним і не буду говорити про дрібниці

Побачивши книги або картини сексуального характеру,

я негайно спалю їх.

У разі зустрічі з непристойними людьми

я не буду з ними спілкуватися

Бог побачить моє благородство, чесність

і благословить славою та досягненнями.

Дві гідні людини в державі Лу

Лю Сяхуей був шанованим чиновником у державі Лу в період «Весни та Осені». Одного разу він вирушив до іншого міста, але виявив, що в’їзд туди закритий. Він простояв за воротами всю ніч. Біля воріт стояла красива молода жінка, яка також не могла увійти в місто. Побачивши, що на жінці дуже мало одягу, і вона тремтить від холоду, Лу подумав, що вона може захворіти або померти, тому накрив її своїм зимовим пальто. Жінка сіла й заснула, а Лю стояв не ворухнувшись, хоча в нього затекли ноги. Люди, дізнавшись про це, похвалили Лю за добропорядність.

В іншій історії до одного самотнього чоловіка з Королівства Лу вночі у двері постукала овдовіла сусідка й попросила прихистити, оскільки її дах протікав під час дощу.

Чоловік відмовив їй, пояснивши: «Існує приказка, що до 60 років чоловік і жінка не можуть залишатися разом. Ми молоді, тому я не можу вас впустити».

«Чому б вам не повчитися в Лю Сяхуей? — запитала жінка. — Він зігрів жінку своїм тілом, і люди не говорили про нього погано».

«Лю посмів так вчинити, а я не можу, — відповів чоловік. — Я буду вчитися в Лю в цьому відношенні».

Почувши це, Конфуцій похвалив того чоловіка, сказавши, що він осягнув суть основних правил і цнотливості. Якщо хтось із недобрими намірами стверджує, що зовні наслідує Лю, він просто вигадує виправдання собі.

Дівчина, що збирає шовковицю

Нижче наводиться відомий вірш про молоду жінку з династії Хань, який дає нам уявлення про норми поведінки в ті часи.

Мошан Сан (Біля тутових дерев край дороги)

Сонце сходить на сході,

освітлюючи будинок моєї сім’ї Цінь

У родині Цінь живе прекрасна дівчина,

яку звуть Ло Фу.

Ло Фу любить збирати листя тутових дерев для шовкопрядів

на південному сході міста

У неї бамбуковий кошик із зеленою шовковою стрічкою

і лавровою гілкою замість ручки.

Волосся зачесане високо в кінський пучок,

у вухах сережки з перлів

На ній шовкова спідниця абрикосово-жовтого кольору,

і фіолетовий шовковий жакет.

Люди проходячи повз по дорозі,

не можуть відвести погляду від неї.

Молоді хлопці, побачивши Ло Фу,

знімали капелюхи й поправляли хустки на голові

Ті, хто обробляв землю, переставали орати,

а хто виполював бур’яни, забували про свої сапи

Після повернення додому, вони засмучувалися,

бо не закінчили свою роботу, через несилу відвести очі від Ло Фу.

Чиновник високого рівня з південної області

на возі, запряженому п’ятьма кіньми

Послав запитати людей

хто ця прекрасна дівчина.

Люди відповіли, що ця мила дівчина

з роду Цінь, а звати її Ло Фу

Чиновник запитав, скільки років Ло Фу,

йому відповіли, що Ло Фу більше 15, але менше 20.

Тоді чиновник запитав Ло Фу:

«Поїдеш зі мною покататися?»

Ло Фу підійшла й відповіла:

«Яке дурне запитання!

У вас, правитель, є дружина,

а в мене, Ло Фу, є чоловік.

Погляньте на схід, на тисячу чоловіків, що скачуть верхи на конях,

на чолі їх — мій чоловік

Як я відрізняю його від інших?

Мій чоловік їде на білому коні, а за ним слідує вороний.

Зелена шовкова стрічка прив’язана до хвоста коня,

на голові — вуздечка, прикрашена золотом

А на поясі в нього — рідкісний меч Лулу

вартістю в тисячу монет.

З 15 років він був чиновником нижчої ланки

До 20 років служив при королівському дворі

У 30 років він служив у палаці

А в 40 став головою міста.

Він дуже гарний

зі світлою шкірою і розкішними вусами

Ходить статечно й елегантно,

у нього завжди гарні манери.

Тисячі людей, що сидять там,

кажуть, що мій чоловік — особливий».

Варто зазначити, коли люди милувалися красою Ло Фу, у них не виникало поганих думок. Винятком був високий чиновник, якому Ло Фу з гідністю відмовила.

У вірші часів династії Чжоу, опублікованому в збірці класичної поезії «Шицзін» («Книга пісень»), також ідеться про гідність і чистоту дівчини:

Хань Гуань

На півдні ростуть кокосові пальми

занадто високі, щоб відпочити в їхній тіні

По річці (у човні) пливе дівчина

занадто гідна, щоб домагатися її (уваги)

Річка Хань дуже широка,

не переплисти її під водою

Річка Янцзи дуже довга

Не подолати її в довжину на маленькому плоту.

У цьому вірші мається на увазі, що, коли дівчина справді має чистоту й гідність, у тих, хто дивиться на неї, не виникає поганих думок. Це тому, що люди знають, що порочні думки приречені, так само як неможливо переплисти річку Хань під водою або перетнути річку Янцзи від початку до кінця на маленькому плоту.

«Це справжній святий!»

Гуань Юй, відомий військовий генерал часів династії Хань, славився хоробрістю, мудрістю і, найголовніше, благонадійністю. У романі «Три царства» описується, як Гуань одного разу потрапив у полон до Цао Цао, але з ним поводилися добре. Хоча Цао Цао періодично влаштовував бенкети, але Гуаня це не зачіпало, і він відмовлявся від піднесених йому коштовних речей, а також красивих дівчат. Він прийняв тільки дорогого коня, сказавши: «Щойно я дізнаюся про місцеперебування Лю Бея (полководець, якому підпорядковувався Гуань), я вирушу туди, незважаючи ні на що».

Перебуваючи в полоні, Гуань також відповідав за охорону двох дружин Лю. Бачачи, що Гуань не спокусився багатством, Цао попросив його ночувати в одній кімнаті з дружинами Лю. Але Гуань провів ніч просто неба, невпинно читаючи. Пізніше Цао подарував Гуаню особняк. Поділивши особняк на дві частини, Гуань попросив дружин Лю залишатися всередині, де їх охороняли літні солдати. Сам же він залишався зовні.

Бог також благословив Гуаня за відданість. Коли Гуань залишив житло Цао, губернатор Сін’яна Ван Чжи наказав своєму підлеглому Ху Баню вбити Гуаня. Бажаючи дізнатися, який вигляд має Гуань, Ху підглянув за ним. Побачивши елегантного Гуаня за читанням, Ху мимоволі вигукнув: «Це справжній святий!». Почувши вигук, Гуань заговорив із Ху, і з’ясувалося, що батько Ху був другом Гуаня. Таким чином, Ху допоміг Гуаню возз’єднатися з Лю.

За матеріалами «Мінхуей»

Рекомендовані статті на схожу тематику: Медитація, яка розкриває красу

Відео вправ та інструкції з медитації: Відео та аудіо

Посібники, опис вправ та навчальна література з медитації: Книги з медитації

Контакти практикувальників: Контакти

Ми на Фейсбуці: Yuanming Україна