Історія відомого лікаря з надздібностями Сунь Симяо із стародавнього Китаю

Сунь Симяо (541-682 рр. н.е.) прожив 142 роки з кінця династії Суй до початку династії Тан. До школи він пішов у сім років і щодня запам’ятовував напам’ять тексти довжиною понад 1000 ієрогліфів. До 20 років він любив читати книги даосизму, буддизму та інших вчень. Місцевий правитель міста Лоянь на ім’я Дугу Сінь, зустрівши Суня, сказав: «Це дуже талановита дитина. Боюся тільки, що його великим талантам не знайдеться належного застосування».

Сунь Симяо

Сунь часто важко зітхав, коли бачив, що моральні цінності людей падають, і люди борються один з одним за славу і матеріальні вигоди, гублячи себе на цьому шляху. Він вважав, що, якщо плекати в собі чесноту, то можна знайти щастя і довголіття.

Під час правління імператора Сюаньді (559-580 рр. н.е.) Сунь жив на самоті на горі Чжуннань. Під час правління імператора Веньді (581-618 рр. н.е.) Суня хотіли призначити на посаду доктора наук в Імператорській Академії, але він відмовився, пославшись на слабке здоров’я. Своїм знайомим він сказав: «Через п’ятдесят років у наш світ прийде святий. Тоді я і допоможу йому рятувати людей».

Під час правління імператора Тайцзуна (627-649 рр. н.е.) Суня знову закликали до столиці. Імператор був вражений тим, яким молодим виглядав Сунь. Він сказав: «Дивлячись на тебе, я розумію, що треба з повагою ставитися до тих, хто практикує даосизм. Я вірю, що такі даоські святі, як Гуанчен Цзи та інші – це зовсім не вигадані персонажі». Після цього правитель не раз пропонував Суню різні посади, але той відмовлявся.

Протягом четвертого року періоду Сяньцін (659 р. н.е.) імператор Гаоцзун викликав Суня і запропонував йому посаду радника, але той знову відмовився. У 674 році Сунь попросив дозволу повернутися в рідні краї, пославшись на погане здоров’я. Правитель подарував йому хороших коней і запропонував оселитися в маєтку, який раніше належав принцесі Поян.

Усе своє життя Сунь присвятив вивченню медицини і збору лікарських трав. Він побував у багатьох відомих горах, збираючи і вивчаючи народні рецепти лікування різних захворювань.

Нащадкам Сунь залишив дві свої книжки: «Тисяча золотих рецептів» і «Тисяча золотих доповнень до основних рецептів». Сунь дуже високо цінував людське життя, тому називав ці рецепти золотими. Обидві книжки включено до великої енциклопедії стародавньої китайської медицини.

Першу книжку кілька разів видавали в Японії. На горі, де колись жив Сунь, побудували храм і його статую. Щорічно, починаючи з 3 лютого, місцеві жителі відзначають там свято в честь лікаря. Святкові заходи тривають 15 днів.

Туфлі вагою в чотири кілограми

Багато років Сунь вивчав медицину у горах разом з учителем. Він був старанним, а також мав високі моральні якості, тому вчитель передав йому всі свої знання. Коли прийшов час Суню спуститися з гір, учитель сказав йому: «У всього в людському світі є свої причини. Не дозволяй тимчасовим труднощам перешкодити тобі рятувати людей і допомагати суспільству. Я знаю, що ти не зробиш нічого, що завдасть шкоди людям і зганьбить мене, твого вчителя. Ніколи не змінюй свого початкового наміру, і тоді твої досягнення будут великими».

Сунь Симяо

Зі сльозами на очах Сунь попрощався з учителем і покинув гори. Дотримуючись вказівок свого наставника, він щиро намагався лікувати людей. Однак всупереч його очікуванням, куди б він не пішов, часто він не тільки не міг вилікувати хворих, але його пацієнти навіть помирали, щойно він починав їх лікувати. Люди почали докоряти йому, лаяти і навіть його сторонитись. Тому він страждав не тільки від того, що не мав де спати і що їсти, а й через те, що йому доводилося терпіти образи і приниження.

Одного разу він не витримав і вирішив повернутися в гори. Зі сльозами він розповів своєму вчителеві про свої страждання. Наставник подивився на нього і спокійно з добротою сказав: «Я дуже добре розумію твій біль. Але це такий процес. Пізніше все зміниться. Головне – не здаватися. Коли твоє солом’яне взуття важитиме 8,5 цзинів (4 кг), ситуація зміниться на краще».

Сунь знову попрощався з учителем і пішов. Він зіткнувся з такими ж проблемами, як і вперше, але не здавався. Одного разу він ішов через болото, його ноги грузли в багнюці, яка налипала на його солом’яні туфлі, що майже порвалися. Вийшовши на сухе місце, він притулився до великого дерева, щоб підв’язати туфлі. У підсумку його взуття стало важким і безформним, але вибору не було, він взув його і рушив далі.

Через деякий час він побачив, що група людей несе на цвинтар труну, з якої капає кров. Сунь уважно оглянув кров і зрозумів, що людину ще можна врятувати. Він побіг до похоронної процесії і голосно закричав: «Зупиніться! Я можу врятувати цю людину! Вона ще жива!»

Люди не звертали на нього уваги, вважаючи, що він божевільний. Сунь благав їх зупинитися і поставити труну на землю, але ніхто його не слухав. Вважалося, що, якщо зупинятися і ставити труну на півдорозі до кладовища, це може принести нещастя. Сунь йшов поруч і голосно говорив: «У труні лежить жінка, правильно? У неї були важкі пологи, внаслідок яких не тільки дитина не вийшла з утроби, а й мати померла від великої втрати крові. У неї все ще йде кров, значить вона не померла, і її можна врятувати. Швидше поставте труну на землю, інакше буде пізно».

Почувши це, люди були дуже здивовані, адже все було саме так, як розповів цей чоловік. Вони зупинилися, поставили труну на землю і відкрили її. Сунь дістав голку і встромив її у відповідну акупунктурну точку на тілі жінки. Через деякий час вона прокинулася і скрикнула. Усі були здивовані, і якраз у цей момент почувся плач дитини. У підсумку матір і дитину було врятовано.

Звістка про цей чудесний порятунок двох життів одним уколом швидко поширилася по всій окрузі. Сім’я врятованої жінки без кінця дякувала Суню.

Наступного дня Сунь зібрався йти. Люди його не відпускали, підносили йому подарунки і гроші. З усього запропонованого він узяв лише нову пару солом’яних туфель. Потім він захотів зважити своє старе взуття і виявилося, що важить воно рівно 8,5 цзинів, як і говорив його вчитель.

Сунь вирушив далі і продовжив лікувати людей. Дивовижним було те, що тепер усі його пацієнти повністю одужували. Люди стали називати його «божественним лікарем у солом’яних туфлях».